 |
 |
Антон Брижчук: «Коли перестав їсти м’ясо, то з’явилася легкість»
Середа, Жовтня 7, 2020 - 21:04
Півзахисник «Діназу» про веганство, родинне протистояння та футбольну мрію.
Влітку склад «Діназу» поповнив швидкий і реактивний фланговий півзахисник Антон Брижчук. Гравець чи не з першого контрольного матчу влився в колектив і став почуватися, немов риба у воді. Звичайно, потрібен був певний час аби повністю адаптуватися, але цей процес пройшов дуже швидко і майже безболісно. І вже в перших офіційних матчах Антон почав забивати.
- Повністю обжився в «Діназі»? – запитую.
- Так, і не сказав би, що було якось складно. Перш за все треба було налагодити процес комунікації на полі та поза його межами, а вже футбольну мову ми розуміємо всі добре.
- Для тебе це не перший такий переїзд в кар’єрі. А який з них був найскладнішим?
- Мабуть найбільш вагомим поки що був переїзд в Словаччину, де я грав за «Велике Капушани». Відправився за кордон в молодому віці, якраз в той період, коли відбувався перехід від юнацького футболу до дорослого. Десь було занадто багато амбіцій, десь не так оцінював себе й переживав, що не все завжди складається так, як хочеться. Потім був у кар’єрі «Кристал» (Херсон), вінницька «Нива», тепер ось «Діназ».
- Чому прийняв таке рішення?
- З Вінниці поїхав, бо у мене на той момент закінчився контракт і вирішив, що продовжувати з «Нивою» його не буду. Почав думати над різними варіантами і в цей момент мені зателефонував Санич (Володимир Крохмаль – Прим.авт.) та запропонував приїхати в «Діназ». Я чимало знав і чув про команду, бачив в який футбол тут грають (комбінаційний, з хорошим контролем м’яча) і це мені імпонувало. Тому згодився практично одразу. Приїхав, зіграв, забив і залишився тут.
- Чому не з братом Тимофієм?
- Були такі розмови. Але ми різні, у кожного свій стиль. Так склалося. Не можу сказати, що наші футбольні дороги йдуть паралельно. У нього своя, у мене своя. Просто в деякий момент вони об’єдналися, тепер розійшлися. Як далі буде – час покаже.
- Але вже довелося з братом зустрітися в очному поєдинку.
- До речі, це був наш перший офіційний матч один проти одного на такому рівні. Одного разу, коли я виступав у херсонському «Кристалі», а він у «Миколаєві», то ми вже грали один з другим. Але то був товариський матч і ми провели всього так один тайм, потім пішли заміни.
- Складно грати проти брата?
- Дуже складно в емоційному плані, бо все ж таки в душі вболіваю, переживаю за нього. А тут доводиться виходити й робити все, щоб йому завадити. Але є команда за яку я зараз граю і треба всі особисті переживання відкинути на задній план. Кілька разів у матчі з «Нивою» ми з ним сходилися на полі і кожного разу намагався не поступатися.
ЧИТАЙТЕ: Суботній погром в Демидові довершив президент Капаністий
- Скажи, матч з «Нивою» був чимось принциповим для тебе?
- Доводити нікому нічого не хотів. Ми розійшлися без претензій, так склалася футбольна доля. Ні я, ні клуб каменя за пазухою не тримаємо. Так, я хотів зіграти проти них якнайкраще і забити. Це моя футбольна робота і я хочу отримувати задоволення від перемог, від гри команди, від забитого м’яча. «Ниву» ж я люблю і вболіваю за неї. Бажаю хлопцям якнайшвидше вибратися з ями.
- На поєдинок «Діназу» з вінницькою «Нивою» приїхали батьки. Їм було складно за когось конкретно вболівати?
- Думаю, що так. Вони спеціально приїхали з Вінниці на гру, подивилися, повболівали за нас двох, потім гостювали з братом добу в мене. Батьки дуже раді, що у мене так складається футбольна кар’єра.
- Про футбол багато говорили після матчу?
- Мабуть хвилин п’ять. Далі закрили цю тему, адже команда брата програла з великим рахунком і не варто було ворушити рану. Розмовляли переважно на родинні теми, про те, що не стосується футболу.
- Показав батькам Київ?
- Так, наступного дня прогулялися на Подолі, по набережній. Повірте, за три-чотири години встигли багато що побачити.
- В Києві знімаєш квартиру?
- Так, спеціально підібрав її поряд з площею Тараса Шевченка, щоб легше було добиратися на тренування команди у Демидів. Живу поки що сам.
- Чим займаєшся у вільний від футболу час?
- Його не так вже з багато. Десь годин шість йде на те аби дістатися стадіону, відтренуватися, потім повернутися назад. Готую собі сам. Люблю пограти в футбол, в ФІФА на комп’ютері.
- Якщо вже про комп’ютерний футбол, то в «Діназі» є вже один фанат цієї справи.
- Хто?
- Сергій Русьян. Не знав?
- Ні. Якось не доводилося спілкуватися на цю тему. Тепер знатиму, поговоримо.
- Скільки років цим захоплюєшся?
- Десь три-чотири роки.
- І які успіхи?
- Там є свої чемпіонати, так ось в одному турнірі я з тридцяти матчів в двадцяти отримав перемоги. Непоганий результат, вважаю.
- Ти сказав, що готуєш собі сам. А у команді вже всі знають, що ти - вегетаріанець?
- Більше, я – веган. Не вживаю не тільки м’ясо, але й сири, молоко. Тільки продукти рослинного походження.
- Звідки така прихильність до цього?
- У нас в сім’ї тато, мама цим почали цікавитися і ми підтягнулися до цього.
- І давно це?
- М’яса не їм вже чотири роки. А ось інші продукти тваринного походження перестав вживати з нинішнього літа.
- Тобто ти спростовуєш, що спортсменам обов’язково потрібно їсти м’ясо?
- Так, мені це вдається. Віддаю перевагу різним крупам, салатам, овочам. Мені цього цілком достатньо.
- Може й легкість, швидкість, реактивність від цього?
- Швидкість скоріше від природи. А ось щодо легкості в тілі, то так, вона з’явилася відтоді, як перестав вживати м’ясо. Фізично навіть краще почуваю себе зараз.
- В такому випадку до езотерики, йоги ще не дійшов?
- Йогою вже почав цікавитися, але поки що до цього не прийшов повністю. Від езотерики ще далекий. Хоча все може бути в житті.
- Зміна харчування це один момент, але ж головне відбувається в голові…
- Саме так, все починаєш сприймати по-іншому. Будемо відверті, в футбольному середовищі такі як я трохи в диковинку. Не всі це розуміють і поділяють мої погляди.
- Партнери по команді не пробували пожартувати, якось підсунути м’ясо?
- Ми всі дорослі люди і з повагою ставимося один до одного. Такого не було і думаю не буде таких злих жартів.
- Якби ти сьогодні з’їв м’ясо, то як би себе почував?
- Дуже погано. Голова боліла б і всередині все переверталося б напевно.
ЧИТАЙТЕ: Втрачена перемога в Хмельницькому
- Добре, з веганством все вияснили ніби. Скажи, а після обласного центру легко почуваєш себе у великому Києві?
- Нормально. Особливого дискомфорту не відчуваю. Незвично хіба що те, що до центру інколи доводиться добиратися одну-дві години. Стільки часу гаєш на дорогу… У Вінниці з цим простіше набагато. Але, як я говорив, вибрав собі район Куренівки, щоб легше було доїжджати.
- У тебе невисокий зріст. Це заважає, чи допомагає тобі?
- Допомагає. Хіба зріст грає у футбол?… Той же Мессі теж не гренадер. Якщо ти хороший футболіст, то не важливо, якого ти зросту.
- Повернімося до справ у чемпіонаті. П’яте місце нині не відповідає амбіціям «Діназу»?
- Звичайно, ні. Ми здатні і налаштовуємося бути значно вище в турнірній таблиці. Просто зараз така ситуація склалася. Гадаю, ми як тільки почнемо грати, то її виправимо. А то зараз пропустили тур через «Калуш», тепер ось ніби не відбудеться матч з «Черніговом», де багато хворіє на коронавірус. У нас є цілі, всередині колективу ми їх обговорюємо і знаємо чого хочемо від цього чемпіонату. Треба обов’язково втілити свої амбіції в реальність.
- Прийшовши в «Діназ» ти чи не одразу став гравцем стартового складу. Якось легко це вийшло?
- Не сказав би, що так вже й легко. У нас на флангах досить висока конкуренція, є кому замінити, досить кваліфіковані футболісти. Не можу сказати чому саме так зі мною. Це вже питання більше до тренерського штабу, який визначає тактику і стартовий склад.
- У тебе були досить вдалі дебюти. В першому кубковому матчі ти забив «Рубікону», потім в стартовій грі чемпіонату розписався у воротах «Буковини». Таке було й раніше?
- В попередніх командах значно більше доводилося чекати дебютних голів. Тому дуже щасливий, що так складається в «Діназі». Мабуть все тому, що ми граємо в той футбол, який мені подобається, від якого отримую справжню насолоду – комбінаційний, атакуючий. У нас багато молодих футболістів і всі ми чудово розуміємо один другого.
- Який з матчів, що ти відіграв у цьому сезоні був для тебе найскладнішим?
- Проти «Вікторії». Неприємний суперник. Жорсткий, непоступливий. Не давав дихнути на полі. Самі не грали й нам не давали.
- Не сказав би, що вони не грали. Просто у них багато досвідчених футболістів, які знають що робити.
- Може й так. Я кажу своє враження зсередини, з поля. Вони знають, як, коли і де лікоть вставити, як наступити на ногу в найнезручніший момент. Коротше кажучи, володіють всіма футбольними хитрощами.
- Перемога в Хмельницькому проти «Поділля» була втрачена за двадцять секунд до фінального свистка. Гнітюча атмосфера була в роздягальні?
- Всі були дуже засмучені. Повинні були вигравати, а повернулося ось як. Та пережили це, бо розуміємо, що попереду ще багато матчів, чемпіонат тільки почався. Добре, що відібрали очки в одного з конкурентів.
- Подібні матчі були в твоїй кар’єрі?
- Щоб ось так пропускали перед самим фінальним свистком? Ні, такого в мене ще не було. Хоча попереду ще багато матчів, а в футболі може бути всяке.
- Зараз у «Діназу» виникла затяжна вимушена пауза. Підтримуєте форму тільки тренуваннями?
- Після гри в Хмельницькому було кілька днів відпочинку, потім зібралися й тренуємося в Демидові. Якщо й матч з «Черніговом» буде перенесено, то, наскільки мені відомо, не плануємо грати якийсь спаринг. Будемо цілеспрямовано готуватися до наступного поєдинку проти «Карпат» з Галичу. Треба їх обов’язково обігравати вдома.
ЧИТАЙТЕ: Роман Капаністий: «Амбіції «Діназу» зросли і хлопці прагнуть перейти в Першу лігу»
- Поділися наостанок, яка твоя футбольна мрія?
- Моя ціль в житті – грати в УПЛ. Мрія – виступати в Лізі чемпіонів або Лізі Європи. Ну і хто ж з наших футболістів не мріє про збірну…
Всі новини оперативно. Приєднуємося й запрошуємо друзів!!!!!!!!!!!! https://t.me/FCDINAZ
Більше фотографій та відео дивіться на офіційних клубних сторінках в соціальних мережах та офіційному каналі в ютубі.
Коментувати: