 |
 |
Дмитро Прима: «За півтора роки на голові з’явилося багато сивого волосся»
П'ятниця, Серпня 23, 2019 - 17:51
Граючий тренер «Діназу» забив надважливий м’яч у кубковому поєдинку.
В першому попередньому раунді Кубка України вишгородський «Діназ» в серії післяматчевих пенальті зумів вирвати перемогу в херсонського «Кристалу» (1:1, по пенальті 4:2). А перед тим була феєрична кінцівка основного часу, коли на 90-й хвилині граючий наставник, півзахисник Дмитро Прима, який за дві хвилини до того вийшов на заміну, першим же дотиком до м’яча зумів зрівняти рахунок в матчі й перевести визначення щасливця спочатку в додатковий час, а потім і в футбольну лотерею.
- Коли забив, емоції були неймовірні? – запитуємо у Дмитра.
- Чесно кажучи, так. Вже не думав, що колись переживу таке, як гравець. Заради такого варто жити й грати у футбол. Пам’ятаю, що всі хлопці навалилися на мене й ледве не задушили від радості.
- Пригадай, як вдалося забити?
- Вова Крохмаль вкинув з ауту, Іча (Сергій Ічанський – Прим.авт.) м’яч продовжив, Гарбар поборовся і той відскочив до Чори (Олексій Чернишов – Прим.авт.). Думав, що він проб’є, але м’яч тільки кіксонув і відскочив до мене. В тій ситуації головним було потрапити по м’ячу і спрямувати його в бік воріт. Удар вийшов несильним і воротар його не зумів взяти.
- Є в цьому його провина?
- Якби він не став його ловити (молодим же хочеться, щоб все було не тільки надійно, але й красиво), а просто відбив м’яч ногами, то, можливо, в тому моменті й зробив би сейв. Але для нас набагато краще, що сталося так, як сталося.
- Ти не виходив на поле в офіційних матчах більше десяти місяців і ось одразу таке повернення…
- Дійсно, останню гру я провів десять місяців тому, коли минулого жовтня зіграв у чемпіонаті області проти «Зорі» з Владиславки. Потім була спроба вийти на Кубок Макарова, але вже тоді розумів, що нічого корисного не буде. Травма ноги дошкуляла все більше й більше. Вирішив зробити операцію, відновлювався. Зараз почуваюся не найкраще і грати можу переважно на уколах. Тому й не виходжу практично на поле.
- Чия була ініціатива твоєї появи в матчі з «Кристалом»?
- Коли в кінці гри пішли стандарти, то ми на лаві запасних порадилися з Петровичем (Володимир Бондаренко, головний тренер «Діназу» - Прим.авт.) й вирішили, що потрібен мій вихід. На останніх хвилинах він дав «добро». Із великим задоволенням кинувся у вир футбольних подій.
- І першим же дотиком забив?
- Так буває.
- Яку були думки, коли виходив на заміну?
- Зрівняти рахунок. Будь-якою ціною. І не важливо, хто б забив у тій ситуації. Адже проїхати 1200 км в обидві сторони й повернутися з поразкою – що можу бути гіршим для футболіста. До того ж, треба було якось ще більше завести команду не з лави запсних, а зсередини. Була якась «чуйка», що ми можемо забити. Та й гол ніби ось-ось назрівав.
- Загалом перший тайм з «Кристалом» не можна занести в актив команді.
- Важко було після дороги. Фактично ми повзали перші 45 хвилин. Потім спека трохи впала, хлопці розбігалися і другий тайм провели набагато краще, а останні хвилин п’ятнадцять мали перевагу.
- Це було схоже на навал.
- Ми шукали свій шанс. Цілеспрямовано. Так, може не все входило в завершальні моменти, бо хлопці інколи поспішали, але ж рахунок був всього 1:0 на користь суперника. А це ж кубковий поєдинок, де ніякої турнірної стратегії не треба, все вирішується в одному матчі й іншого шансу виправити перемогу просто вже нема. Показали, що ми мужики і небеса нам віддячили.
- Після такої кінцівки в основний час психологічна перевага була на боці «Діназу»?
- Так, морально нам було комфортніше. Хоча фізично все ж таки непросто. «Кристал» виглядав свіжіше і мав певну територіальну перевагу, але й ми атакували й створювали моменти в додатковий час. Ніхто не хотів помилятися і все йшло до серії пенальті.
- Вірилося, що виграєте в цій футбольній лотереї?
- Була впевненість, що Ваня (Крикнін, воротар «Діназу» – Прим.ав.) витягне. Знаємо його вміння відбивати пенальті. І трішки нам пощастило.
- Легше грати, ніж тренувати?
- Це точно. За півтора роки роботи тренером на голові з’явилося багато сивого волосся. У мене та в Петровича. Такі речі просто не можна співставляти. Коли ти в грі, то все легше переживається, ти у вирі подій, можеш щось сам змінити. Коли ж ти на лаві запасних, або вже на тренерському посту, то все зовсім по-іншому сприймається й переживається.
- Тепер в другому етапі Кубку України доведеться зіграти дома з вінницькою «Нивою». Це добре, що не треба їхати кудись?
- Честно кажучи, дуже добре. Зараз графік напружений і кожен день відпочинку на вагу золота. Ми грали з «Нивою» товариський матч в підготовчий період, досить хороший був матч. Зараз буде офіційний. Думаю, що на вболівальників, які прийдуть, очікує цікава гра, бо обидві команди люблять грати в комбінаційний футбол.
- А перед тим в суботу ще буде календарний матч з житомирським «Поліссям».
- Ця команда в лідерах групи і сюди вони приїдуть після двох поразок (чемпіонат та Кубок України). Отож, намагатимуться реабілітуватися й виграти. Але й ми поступатися не збираємося. Складний буде матч.
- Розібрали гру «Полісся»?
- Ми перш за все розібрали й подивилися свої помилки на теорії в одному з попередніх матчів. Загалом готуємося в звичному режимі, перш за все важливо, щоб команда підійшла в хороших фізичних кондиціях до гри. Певні акценти на діях «Полісся» вже зробимо напередодні матчу.
- «Діназ» забуксував на старті, але останні дві перемоги над «Буковиною» та «Кристалом», схоже, дають підстави казати про те, що команда ніби знайшла опору від якої можна відштовхнутися і злетіти вгору.
- Хочеться гадати, що так. Перехід, адаптація до професійного футболу непросто всім дається. Тут є свої великі хитрощі й підводні камені. Потрібно понюхати пороху, перш ніж почуватися комфортно в професіоналах. Але ми прийшли не для того, щоб бути хлопчиками для биття. «Діназ» набирається досвіду, росте, мужніє.
Більше фотографій та відео дивіться на офіційній клубній сторінці в соціальній мережі FB та офіційному каналі в ютубі.
Коментувати: