Артем Марченко: «Переді мною особисто Тимофій Листопад не вибачався»

Вівторок, Лютого 5, 2019 - 14:54

Півзахисник «Діназу» про інцидент у поєдинку з київським «Штурмом».

На останніх хвилинах півфінального матчу Меморіалу Макарова між «Діназом» та «Штурмом» виник інцидент, до котрого долучилися чи не всі гравці обох команд, їх тренерські штаби та навіть деякі емоційні вболівальники. Тоді все розпочалося з суперечки та штовханини штурмівця Ігоря Наконечного й діназівця Артема Марченко. Потім до конфлікту втрутився захисник киян Тимофій Листопад, котрий немов коршун налетів на півзахисника «Діназу» й почав бити його ногами. В результаті Листопад побачив червону карту і достроково залишив поле. Більше тижня Листопад мовчав і лишень в неділю на сайті Київської обласної федерації футболу з’явилися його публічні слова вибачення й каяття. Ми поцікавилися, як на це зреагував Артем Марченко.

- Так, я читав його слова вибачення, які були опубліковані на сайті. Але особисто переді мною Тимофій Листопад не вибачався, не подзвонив. Мабуть тому, що у нас нема ніяких дружніх стосунків з ним. Якщо десь перетинаємося, то привітаємося і все.

- У тебе залишилась якась образа на нього?

- Жодної краплі. Вже все давно відпустив і стараюся забути про цей інцидент. Все інше нехай залишається на його совісті, я не тримаю на нього зла.

- Але хотів би, щоб він особисто подзвонив зі словами вибачення?

- Честно кажучи, не надаю цьому жодного значення. Він опублікував своє вибачення на сайті КОФФ, цього, гадаю, для нього достатньо.

- Опиши своє бачення тієї ситуації на полі.

- Коли м’яч викотився за поле, я в запалі боротьби потрапив у ногу захиснику «Штурму» Ігорю Наконечному. На емоціях між нами розпочалася суперечка, ми трохи почали штовхатися, дивлячись один одному в обличчя. І ось тут збоку на мене налетів Листопад, звалив на газон і почав бити ногами. Мабуть, він не зміг пережити те, що на той момент його команда програвала і просто виплюхнув на мене всю злість, всі негативні емоції. Я не можу аналізувати і говорити, що у ті секунди робилося в нього в голові.

- Намагався зрозуміти його потім?

- Складна ситуація. Якби це був мій друг, то ми б розрулили ситуацію. А це просто колега по футбольному цеху, з яким ми перетинаємося тільки на іграх. Мені хочеться про все це забути якомога швидше.

- В футболі такі конфлікти у тебе вже виникали?

- Не раз самому доводилося брати участь у штовханині на полі. Це ж емоції і від цього нікуди не дінешся. В запалі футбольної боротьби все може бути. Важливо, як ти потім виходиш з цієї ситуації.

- Матч зі «Штурмом» був досить складним.

- Так, в першу чергу тому, що ми билися за путівку до фіналу. Це була вже шоста гра на турнірі і відчувалася фізична втома. У суперника хороші футболісти й перемога далася нам дуже складно.

- На фінал не вистачило сил?

- Дуже хотілося виграти кубок Меморіалу Макарова. Вважаю, що мені особисто гра зі збірною студентів України не вдалася. Другий гол вони забили після моєї помилки, потім у мене була змога реабілітуватися, але з кількох метрів потрапив у штангу. Ніби якесь закляття в цей день було накладено на нас. Все складалося не так, як треба. Навіть коли Влад Литченко пробивав з семи метрів, то м’яч все ж таки знайшов голову захисника.   

- Тепер переводите подих і готуєтеся до Меморіалу Щанова?

- Щодня тренуємося. То зал, то поле. Думаю, що до наступного турніру підійдемо в хорошому настрої, з новими емоціями.

Коментувати:

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Наші партнери