В‘ячеслав Прудніков: «Матч з «Переяславщиною» завершував з температурою 39.9»

Голкіпер «Діназу» про дії на останньому рубежі.

Після першого туру, в якому «Діназ» поступився «Патріоту», місце в воротах нашої команди зайняв В‘ячеслав Прудніков. Відтоді він почав виходити за стартових хвилин в кожному поєдинку регулярного сезону. Виключенням стала тільки кубкова зустріч з «Меліоратором».

-    Нині почуваєш себе повноцінним першим номером?

-    Відчуваю дуже велику впевненість, перш за все. Дуже в цьому допомагають захисники, які намагаються щільно грати і не дозволяють супернику часто бити по воротам, блокуючи удари. 

-    Коли з‘явилася ця впевненість, адже в першому турі ти не вийшов в основі?

-    Ви натякаєте, що те рішення Володимира Петровича (головний тренер «Діназу» Бондаренко – Прим. авт.) довірити місце в старті Романович Сивко мало б вплинути на мене? Аж ніяк. То був період, коли в команді тривав процес становлення і всі ми придивлялися один до одного, притиралися, так би мовити. Я просто тренувався і чекав свого шансу, який з‘являється у кожного воротаря. Він прийшов вже в другому турі, коли ми грали з «Броварами». Той матч відстояв на «нуль».

-    Мандраж був? 

-    Знаєте, анітрохи не було. Досить спокійно провів гру, навіть з легкістю. Це додало емоцій, позитиву, ще більшого спокою.

-    В чотирьох з семи матчів чемпіонату ти зберіг ворота «сухими»…

-    Є в цьому й частка моєї заслуги, але перш за все це успіх всієї команди. Адже оборона розпочинається з нападу, а вже на останньому рубежі стою я. Особливо ще раз хотів би наголосити на діях захисників, я впевнений і довіряю кожному з них.

-    А в трьох матчах ти пропускав по одному м‘ячу…

-    Вже потім передивлятися відео, аналізував свої дії. Були певні помилки з мого боку. Наприклад, в матчі з «Десною» якби трішки раніше вийшов, то не було б того кутового, що призвів до голу в наші ворота. В інших епізодах теж можна було зіграти краще. Головне, бачити все, аналізувати й прогресувати. Кожен пропущений м‘яч – це крок вперед. 

-    Який наскладніший з цих трьох голів?

-    Особливо складних не було. Голи трудові. Зроблені певні помилки, які й стали причиною забитих м‘ячів. 

-    Часто доводиться демонструвати сейви?

-    За всю футбольну кар‘єру таке було безліч разів. Це наша воротарської робота. 

-    Пенальті для воротарів – особливий момент у грі. Ти гадаєш чи реагуєш по удару?

-    Намагаюся реагувати на удар. Дивлюся, як суперник ставить м‘яч, куди прицілюється, а вже потім кидаюся в той чи інший бік. 

-    Воротарські прикмети є?

-    Ще коли грав за юнаків в «Арсеналі», то тренер навчив ніколи й нікому не дозволяти одягати воротарські рукавички. Це головне табу. У всьому іншому покладаюся тільки на себе, на власну майстерність та реакцію.

-    Ти чітко керуєш обороною?

-    Стараюся не мовчати, постійно підказувати, адже захисники не завжди бачать переміщення гравців суперника. Буває, в матчі так голос надірвеш, що потім і говорити складно. У грі з «Переяславщиною» в другому тайми повністю голос сів. Тоді вже хворий догравав матч. Коли потім виміряв температуру, то термометр показував 39,9. Ангіна прогресувала…

-    І саме в цей момент з команди пішов Роман Сивко. На кубкову гру з «Меліоратором» у ворота став форвард та граючий тренер Роман Капанистий.

-    Дійсно, склалася парадоксальна ситуація в команді. За «Діназ-2» в Кубку області були задіяні Богдан Батеха та Дмитро Солонуха, а в перший команді, крім мене, воротарів більше не було заявлено. Я ще в кубковому матчі з «Асканія-Флора» відчув симптоми хвороби, які поступово посилювалися. Після гри з «Переяславщиною» змушений був відлежатися і до матчу з «Меліоратором» почувався краще. Подзвонив Петровичу і сказав, що можу вийти в Кубку, але тренер порадив потерпіти і вилікуватися остаточно. 

-    Ти знав, хто може стати в ворота в грі проти «Меліоратору»?

-    Дізнався, що вирішили поставити в «рамку» Капанистого тільки перед початком матчу. Я вже майже вилікувався і приїхав підтримати команду в Бучу в той день.

-    І як воно дивитися і вболівати з трибун в такій ситуації?

-    Дуже переживав, особливо ще й коли пропустили першими гол. Знаю, що Роман дуже хотів відстояти на «нуль», але не вдалося. Утім, у кількох епізодах він зумів виручити команду.

-    Поступово набираєш форму після хвороби?

-    Так, зараз намагаюся тренуватися з першою та другою командою, разом з Богданом Батехою та Дмитром Солонухою. Відіграв майже весь матч проти «Меліоратору», їздив у Бровари на поєдинок СК «Беркут-Легіон» - «Діназ-2». Відчуваю, що поступово приходжу в тонус.

-    У матчі з «Меліоратором» в заключні 15 хвилин тебе замінив молодий Солонуха. Як тобі його дебют?

-    Молодець, кілька разів зіграв надійно, а в кінці матчу ще й віддав гольову передачу на Сергія Долженко. У нього хороше воротарські майбутнє, якщо й надалі постійно працюватиме та вдосконалюватиме свою майстерність.

-    А ти віддавав гольові?

-    В «Діназі» ще не доводилося, але в футбольній кар‘єрі було вже не один раз. Коли ще грав за «Арсенал», н недавно в матчі студентських команд.

-    До «Діназу» ти прийшов ще минулого року, коли клуб грав в першій лізі, тепер вишка. Відчуваєш різницю?

-    В першій лізі більшість команд грають за схемою «бій-біжи», у вищій більш навчені, тактично грамотні команди, які показують організаційний, комбінаційний футбол. Отримуєш значно більшу насолоду від гри і відчуваєш, що ростеш кожного дня.