Дорошенко: «Більше подобається грати на команду»

Діназівець був визнаний кращим захисником на турнірі в Кременчузі.

Напередодні старту офіційного сезону команда «Діназу» U-17 (тренер Андрій ГІрча) побувала у Кременчузі, де взяла участь у представницькому футбольному турнірі. Вишгородці до останнього туру претендували на головний трофей, але здобути його не вдалося. Зате два футболісти академії отримали індивідуальні нагороди. Дмитро Марчук став кращим бомбардиром, а капітана нашого колективу Андрія Дорошенко організатори та наставники команд-учасниць визнали кращим захисником. Саме його ми і попросили відповісти на кілька запитань клубного сайту.

- Андрію, які відчуття були коли назвали твоє прізвище?

- Знаєте, це для мене не перший подібний трофей. Є в біографії вже дві індивідуальні нагороди. На турнірах на Оболоні та в Одесі мені вручали приз, як кращому півзахисникові. Так що особливої ейфорії не відчував. До того ж, офіційне закриття турніру та нагородження відбулося одразу після нашої гри з «Кременем», в якій ми прикро програли, пропустивши гол на 5-й доданій хвилині. Так що самі розумієте, що в ті хвилини я більше переживав за поразку команди, ніж радів особистій нагороді.

- Важко було переконати всіх, що ти кращий в своєму амплуа?

- А я не збирався нікого переконувати. Просто грав, як вмію і намагався бути корисним перш за все команді. По суті такі нагороди це визнання всієї оборони нашої команди. Я цей приз цілком розділяю зі своїми партнерами в захисті, бо без них я сам нічого не зробив би.

- Тобто трішки несподіваним були це визнання?

- Так. Зовсім не чекав цього.

- Загалом рівень кубку в Кременчузі був хороший?

- Добротні, бойові команди. Кожен матч був непростим і битися доводилося до останньої секунди. Пристрасті вирували не на жарт в кожному матчі і якби судді трішки не допомогли господарям в заключному матчі, коли тягнули час в очікуванні голу «Кременю», то ми могли б не програти жодного матчу.

- А яка команда сподобалася найбільше тобі?

- «Діназ» (посміхається). А з суперників більше всіх проблем завдала полтавська «Ворскла». Вони добре вміють тримати м’яч, діють на високих швидкостях і проводили логічні атаки, які створювали небезпечні моменти біля наших воріт. Видно, що це представники команди, яка виступає в Прем’єр-лізі. Такі матчі дозволяють здобути хороший досвід і рости в ігровому плані. Аналізувати свої помилки і рости.

- Що скажеш про організацію «Кубку МФК «Кремінь»?

-Все пройшло на високому рівні. Побутові умови були чудові, футбольні поле відмінної якості і, що особливо приємно, то це те, що всі ігри транслювалися в прямому ефірі в інтернеті.

- Ти раніше грав у центрі півзахисту, зараз перейшов в оборону. Де краще себе почуваєш?

- Я б все ж таки повернувся в опорну зону, де почуваюся значно комфортніше. Більше полюбляю грати на атаку, підключатися вперед і віддавати партнерам гольові передачі. До того ж, можу і сам пробити здалеку. Коли грав на цій позиції, то й забивав частіше.

- Ти й зараз забиваєш, правда, частіше зі штрафних…

- У мене досить потужний удар і на турнірі, який проходив на Оболоні я забив, здається, сім голів. Так ось половина з них була саме після виконання штрафних.

- Ти зараз потрапив в заявку першої команди «Діназу», яка грає в дорослому чемпіонаті області.

- Зізнаюся, що це трохи несподівано було для мене. І коли ми поїхали на гру у Васильків, то я відіграв весь матч на полі, діючи в центрі півзахисту. Думав, вийду хвилин на двадцять, але тренер Микола Миколайович Слободянюк довірив мені зіграти всі 90 хвилин. Важкувато одразу так перейти у дорослий футбол, де команди діють у силовому, агресивному стилі. Тут потрібно багато рухатися, боротися на кожному метрі. Буду адаптуватися.

- Кілька слів про завдання в нинішньому сезоні для «Діназу-2001», де ти є капітаном.

- Перш за все ми хочемо посісти найвище місце в групі в чемпіонаті України. Це пріоритетний для нас турнір.

- Серйозні цілі у футболі ставиш перед собою?

- Хочу потрапити в професійний клуб. І не важливо, чи це буде в Україні, чи, можливо, десь за кордоном. До речі, моїм кумиром в футболі є Серхіо Рамос, але я хочу бути самим собою і досягти своїх високих вершин.