Микита Веремієнко: «Був вражений, коли отримав визнання кращого»

Півзахисник «Діназу-2001» розповів про перемогу у Львові та індивідуальний трофей турніру.

На турнірі «Галицька зима», котрий проходив на початку січня у Львові, «Діназ-2001» (тренер Андрій Гірча) здобув не тільки головний трофей турніру, але й відзнаку отримали гравці нашої команди. Один з них Микита Веремієнко, якого було визнано найкращим півзахисником. Прикметно, що донедавна Микита грав на позиції центрального захисника і лишень кілька місяців тому, наставник висунув його в опорну центральну зону.

- Мабуть, приємно отримувати таке визнання? Особливо, коли ти граєш на цій позиції зовсім небагато…

- Звичайно, дуже приємно мати таку оцінку моєї гри. Тим паче, що це дійсно нове для мене ігрове амплуа. До того ж, проти нас грали команди на рік старші, фізично витриваліші і нам було дуже непросто. Тому цей індивідуальний приз я повністю розділяю зі всією командою. Щодо мене особисто, то це стимул працювати, тренуватися ще більше і краще.

- Скажи, а коли ти дізнався, що отримаєш приз кращого півзахисника турніру?

- Почув це, коли й всі, на офіційному закритті і вручені кубку та медалей. Відверто кажучи, я думав, що цей приз отримає мій партнер Саня Канавін, але коли почув своє прізвище… Мало сказати, що був приємно здивований. Був вражений.

- Коли тебе тренер почав використовувати в центрі півзахисту?

- Сталося це десь осінню. Через травму я пропустив деякий час і коли відновився, то Андрій Вікторович (Гірча – прим. авт.) випустив мене на заміну на позицію центрального півзахисника, хоча я до того грав у центрі захисту. В тому матчі я забив м’яч, а також віддав гольову передачу. Вийшло дуже добре і тренер, мабуть, побачив у мені певний потенціал.

- Тобі тренер щось каже особисто з цього приводу?

- Підтримує та підбадьорює. Переважно це загальнокомандний розбір гри та загальна колективна установка.

- Які нові якості доводиться демонструвати на новій позиції?

- Зараз доводиться більше рухатися, крутити головою на всі боки, щоб бачити все на полі. В захисті треба було зіграти дуже чітко в обороні, тут же потрібно не тільки переривати атаки суперника, але й організовувати власні, віддаючи точні передачі. Мені говорили, що фізично я готовий, витривалий, а це дуже важливо в півзахисті.

- Турнір у Львові для команди склався неймовірно…

- Хоча почали ми його з поразки, програвши ФК «Львів». Але саме цей поєдинок розізлив нас і додав спортивної злості. Надалі ми вже не поступалися супернику і виривали перемоги. Десь трішки пощастило, але ж у спорті без фарту не буває. А він приходить до сильніших.

- Які емоції були фінальної перемоги?

- Дуже класні. Радість була величезна, адже це перший такий серйозний успіх команди. Тепер у всіх хлопців є хороша мотивація грати ще краще і досягати нових вершин.

- А ти легко знаходиш взаєморозуміння з партнерами?

- Ми в команді чудово спілкуємося і десь телепатично вже відчуваємо один одного. Це передається й на поле. Адже ми не один рік вже тренуємося разом.

- Чи існує велика різниця між чемпіонатом Києва та матчами чемпіонату України?

- Важко сказати. Я особисто великої різниці не бачу. Як на мене деякі команди чемпіонату Києва навіть сильніші за ті, що грають в нашій групі з інших регіонів.

- Що дає тобі робота під керуванням Андрія Вікторовича?

- Це дуже цікавий тренер, який до справи підходить дуже професійно. Його досвід в професійному футболі дуже нам допомагає. Тренування цікаві, різноманітні і, що найголовніше, дуже ефективні. Він знає, що, коли і як підказати. Ніколи не підвищує голос, хоча інколи буває суворим, вимогливим, але може й пожартувати.

- Які цілі ставиш перед собою в футболі?

- Хочу цього сезону проявити себе, щоб мене помітили селекціонери інших клубів. Якщо все складеться добре, то хотілося б грати в професійному клубі.

- Важко поєднувати навчання і щоденні тренування?

- Інколи буває дуже важко. Прийдеш додому після тренування і пригадуєш, що тобі ще треба вчити уроки… А так не хочеться… Доводиться самому себе примушувати.

- Скажи, а хто твій кумир у футболі?

- Коли грав на позиції центрального захисника, то це був Жерар Піке. А ось зараз… (пауза) Мабуть Андрій Вікторович (сміється). Він же класно грав.

- А команда-кумир?

- «Діназ» (без роздумів). А серед грандів подобається гра «Барселони».