Артем Гриненко: «Зацікавленність «Шахтаря» стимулює працювати ще більше»

Молодим півзахисником «Діназу» цікавляться провідні клуби України.

Одним з яскравих вихованців футбольної академії «Діназу» фахівці називають крайнього півзахисника Артема Гриненко. Без нього осінню важко уявити матчі команд U-21 та «Діназу-2», де він відіграв практично всі офіційні поєдинки і майже у кожній грі був лідером, демонструючи всю свою нестандартну футбольну майстерність. І це не пройшло повз увагу українського гранду – донецького «Шахтаря».

- Артеме, розкажи,  як ти потрапив у сферу інтересів «Шахтаря»?

- За домовленістю з донецьким клубом ми осінню провели з ними кілька контрольних матчів. Грали переважно з дублюючим складом, котрий, як багато хто знає, наробив чимало галасу в юнацькій Лізі чемпіонів. Уже в першому матчі проти них я вийшов на поле з величезними емоціями і провів той поєдинок на високому рівні. Одразу після гри тренери мені сказали, що мої дії на полі справили чимале враження на португальського спеціаліста Мігеля Кардосо, який керує всією академією «Шахтаря». Він дуже зацікавився мною, згодом зробили відеовибірку моїх дій на полі і проаналізували, а вже десь за тиждень по тому мені подзвонили і запросили на тренування. Працював з «гірниками» протягом тижня, а потім зіграв контрольний матч. Тренування були дуже цікаві і різноманітні, до моєї індивідуальної роботи не було жодних претензій. Але коли на завершення циклу зіграли контрольну гру, то я мабуть поводив себе на полі дуже стримано і скромно. А потрібно було бути більш агресивним в діях. Мені подякували і пообіцяли передзвонити трішки пізніше. Звичайно, шкода, що з першого разу не вдалося закріпитися, але я не втрачаю надій.

- Можливо, окрім «Шахтаря» ще й інші професійні клуби зацікавилися тобою?

- Минулого тижня повернувся з Одеси, де був на перегляді в дублі «Чорноморця». Там впродовж трьох днів довелося добряче потренуватися, як в тренажерному залі, так і на полі. Навантаження були дуже великі. А на четвертий день провели контрольний матч проти іншого одеського клубу «Реал Фарма». На фоні попередніх навантажень мені було зрозуміло, що важко буде продемонструвати все на що я здатен. Мене випустили на поле в другому таймі десь хвилин на сорок і попросили показати все що вмію. Поставили на незвичний для мене правий фланг півзахисту. Той матч «Чорноморець»  програв 0:2, а мені після гри подякували і вручили квиток додому. Також є певний інтерес з боку «Олександрії», але поки що далі розмов справа не пішла.

- А чи не варто спробувати власні сили і клубах першої або другої ліг?

- Мені порадили одразу націлюватися на високі вершини, бо побувати в командах першої чи другої ліги я завжди встигну. Тому будемо шукати варіанти.

- Ти дієш на позиції лівого вінгера. Одразу став півзахисником, чи можливо були й інші футбольні амплуа в кар’єрі?

- Перший раз, коли я прийшов у футбольну секцію, то мене поставили у ворота, оскільки я потрапив на тренування більш дорослішої групи і був найменшим за зростом. Ніхто не хотів ставати у ворота і довелося мені. Тоді мені дуже не сподобався футбол (посміхається – прим.авт.) і я певний час не ходив більше на тренування. Але потім з другом знову випадково потрапили до футбольної секції у Вишгороді і ось з того часу любов до футболу росте й росте.  Мій перший тренер Геннадій Михайлович Каплунов спочатку ставив мене грати лівого захисника, а потім, побачивши, що я активно підключаюся до атаки, почав використовувати більше в півзахисті. З того часу я граю тільки на цьому фланзі. Можу звичайно діяти і на правому, але там почуваюся менш комфортно.

- Тобто ти лівша?

- Так, робоча нога у мене ліва.

- Зараз ти працюєш під керівництвом Ігоря В’ячеславовича Продана. Чим вирізняються його тренування?

- Варто відзначити, що мій перехід від дитячого футболу до дорослого почався дуже рано. Вже у 15-річному віці Микола Миколайович Слободянюк почав підключати мене до тренувань та матчів «Діназу-2». Це мало для мене величезне значення. Адже після занять з дорослими «дядьками», мені набагато легше було грати зі своїми однолітками. Я вже почував себе в таких матчах дуже розкуто. Щодо особливостей нинішнього тренувального процесу, то він в «Діназі» спрямований на техніку та тактичні вправи. Ігор В’ячеславович має великий досвід виступів на у професійному футболі і його поради завжди дуже доречні.

- Скажи, а ти більше любиш забивати чи асистувати?

- Люблю  брати ініціативу на себе і забивати. Ще в дитячій команді був капітаном і з того часу в мене розвилися лідерські якості. Не люблю програвати і поступатися в боротьбі на полі. Звичайно ж, якщо бачу, що партнер перебуває у більш вигідній позиції, то зроблю гольову передачу. Це також приносить естетичну насолоду. Але все ж забивати краще!

- Щоб ти вдосконалював у своїй грі?

- Потрібно з м’ячем працювати ще швидше, інтенсивніше. Дуже важливо розвивати швидкість прийняття рішень за долі секунди. Не ідеальні фізичні кондиції, тому окрім тренувань в клубі працюю також і в індивідуальному режимі.

- У вільний від футболу час чим любиш займатися?

- Намагаюся якомога більше читати. Зараз захопився психологією. Читаю переважно друковані книжки, бо коли її тримаєш в руках, то відчуття особливе. Елетронну книжку використовую тільки тоді, коли не можу купити твір у магазині і мушу просто закачувати з інтернету.     

- Яка твою мрія?

- Ще 4-5 років назад поставив собі за мету стати професійним футболістом і зараз вперто до цього рухаюся. Мама інколи говорить, що потрібно шукати якусь роботу, але я вірю, що у мене все вийде, треба тільки працювати наполегливо. А потім хочу виграти титул в українському чемпіонаті. Згоден на Кубок України чи звання чемпіона України.