Микола Слободянюк: «Своє тренерське «ноу-хау» збережу в секреті»
Досвідчений «діназівський» наставник поділився своїм футбольним баченням і вимогами, які ставить перед своїми підопічними.
Серпень – «гаряча» і напружена пора перед стартом дитячих футбольних турнірів. Саме в цей час закладається основа на весь сезон. Про те, як готує свої команди («Діназ-2» та «Діназ-2002»), розповів тренер Микола Слободянюк.
- Як давно команди розпочали підготовку?
- З першого серпня.
- Який стан у гравців після відпочинку?
- «Розібрані» повністю.
- Як будете виводити їх з піке?
- Наразі ми тільки почали фізичну підготовку, до офіційних матчів все буде в порядку.
- Скільки разів на тиждень тренуєтеся?
- У Лютежі працюємо кожен день, з понеділка по п'ятницю за півтори години.
- Скільки гравців в команді зараз?
- Це важке запитання (посміхається). На тренування приходить 30-35 футболістів. Для двох команд це навіть мало.
- Чому приділяєте увагу на тренуваннях?
- Це фізична підготовка, швидкісна витривалість, робота над спринтерською швидкістю, а також швидкісно-силові вправи. Це перші два тижні. Потім ми вже будемо штурмувати тактику, вивчати взаємозв'язки, награвати комбінації. Зараз тренуємося на штучному полі, потім вийдемо на зелене поле - на траву в Демідові.
- Хто підсилив команду?
- З першої команди ми попросили воротаря Євгена Стрижа. Він тепер гратиме в нас. Повинні були прийти ще додатково 4-5 гравців, але ми їх ще не бачил. Вони поки відпочивають, мають приїхати. І один футболіст від нас пішов.
- Яка мета у команди?
- Наша мета - потрапити в трійку, оскільки ми втратили чимало очок у першому колі. Ми дуже багато зіграли нічиїх і тепер будемо надолужувати все.
- Які команди вимагають посилення?
- Посилення вимагають і дорослі команди, і команда 2002 року, які я треную. Дітей ми навчаємо, там краща ситуація. Дорослим же не завадили б кваліфікованих футболістів в колектив.
- У вас нестандартний підхід до побудови навчально-тренувального процесу.
- На даний момент від нас ніяких результатів не вимагають. Просто потрібно, щоб ми навчали дітей. Щоб не відразу результат, а вони вчилися, потім грали в першій команді, а якщо буде можливість, то перейдуть і в професійну команду. Через це у нас не так, як у більшості команд, де головне результат. Тому й працюється нам легше. Керівництво приїздить, оцінює, відзначає, що є три-чотири хороших хлопчики в певному віці за якими варто слідкувати ретельно. Адже не всі по-футбольному талановиті й працьовиті. Це пов'язано з тим, що хлопці з області відрізняються за рівнем мислення і за ставленням до тренувань. Міські діти більш дисципліновані, в той час як діти з районів можуть пропускати тренування, просто піти замість цього на риболовлю, наприклад. Таке має місце.
- Чи є хлопці, які стукають в двері першої команди?
- Так, і таких багато. Але це залежить вже від Михайла Андрійовича (Стельмаха, головного тренера першої команди – прим.авт.) У нас із ним хороші стосунки, є розуміння. Він приїжджає на ігри, якщо він когось примітить, може спокійно перевести в першу команду. У нього є свої завдання і своє бачення. Якщо треба, він візьме.
- В цілому ви задоволені, як працюють ваші хлопці?
- Так, навіть дуже, все добре.
- Коли почнеться сезон, з ким будете грати?
- З ФК «Арсенал». Це наш перший суперник.
- Це досить серйозно. Я бажаю «задати їм жару».
- Все буде нормально (сміється).
- Чим відрізняється тренування перед важливим матчем?
- Може, може… Але ми вже дивимося за фізичним і психологічним станом гравців. Намагаємося перед грою менше на фізику, більше на тактику і техніку робити акцент.
- Як мотивуєте хлопців перед серйозною грою? Наприклад, перед майбутньою грою з «Арсеналом»?
- По-перше, це не безкоштовно, гравці отримують фінансову винагороду після матча. Також є керівництво, яке може хлопців заохочувати.
- Які слова говорите гравцям, коли має бути такий серйозний матч?
- Я можу поговорити і з кожним окремо, і з усіма разом. Але в кожному разі, вони прекрасно знають, що все залежить від них. Конкретні слова? Я б вважав за краще ці фрази зараз не озвучувати (посміхається). Це моє «ноу-хау», як тренера.
Вікторія Безпала



















Коментувати: