Євген Чепурненко: «Старатимуся допомогти своїм досвідом та грою вирішувати поставлені перед «Діназом» задачі»

Понеділок, Вересня 21, 2020 - 13:40

В минулому гравець низки українських та закордонних клубів, а зараз футболіст «Діназу» Євген Чепурненко у рубриці «Вони доторкнулися слави» розповів про свою кар’єру

Старт кар’єри

- Розпочинав я в ФК «Княжа», що базувалася в Щасливому під Києвом, - згадує 31-річний гравець. - Щоправда, звідти відразу ж мене запросили в академію київського «Динамо», приблизно з шостого по десятий клас я був у Києві. Там із хлопців мого 1989 р.н. було багато гравців, які зараз грають на хорошому рівні: Зозуля, Кравець, той же Євгеній Новак.

Я там навіть був у групі лідерів, оскільки з кількома перспективними гравцями «Динамо» контракти укладало і я входив до списку таких гравців. Потім «Княжа» пішла в Другу лігу і я повернувся назад до Щасливого.

Серйозний рівень

- Севастополь став дійсно моєю першою командою серйозного рівня, причому в усьому. Як щодо умов, так і ставлення. Таких умов як в Севастополі я не бачив ані у Львові, ані в Щасливому. Та  й грати в одній команді з Дуляєм та Левандовськи означає чимало, якщо до цього їх тільки по телевізору бачив. Навіть Зідан говорив, що Дуляй для нього був одним із найнебезпечніших суперників.

Без агента

- До «Десни» мене запросив Олександр Рябоконь. Тоді команда саме стартувала в Другій лізі. До речі, наперед скажу, що в мене жодного разу не було агента і я або підшукував варіант сам, або ж дзвонив Олександр Дмитрович. Немає на що жалітися, тоді все складалося добре і в ігровому плані, і щодо стосунків з тренером. Щоправда, в Десні розпочалися фінансові негаразди і через це довелося поїхати з Чернігова.

Найбільша помилка

- Після «Десни» потрібно було десь продовжувати кар’єру, з'явився варіант з «Олександрією». Все було дуже навіть непогано, ми вийшли до УПЛ. Але саме тоді я зробив найбільшу помилку у своїй кар’єрі, залишивши «Олександрію». Уявіть, ми вийшли до УПЛ і навіть там на мене б розраховували, про що сказав мені Шаран.

А я отримав запрошення повернутися до «Десни» і обрав теплу ванну у вигляді Першої Ліги. Для мене досить важливим був фактор тренера Рябоконя, адже я буквально за декілька днів після його дзвінка вже був у Чернігові. В «Олександрії» чесно сказав, що хочу повернутися додому до Чернігова.

Друге пришестя

- У «Десні» як завжди все йшло добре, не було жодних проблем, бо з Рябоконем в мене по-іншому бути не могло. Я знайшов свого тренера, а він, судячи з усього, знайшов гравця, який підходив під його стиль гри. Чесно кажучи, я був готовий до кінця кар’єри грати в «Десні», але клуб вирішив по-іншому.

Я не маю в жодному випадку ніяких претензій до тренера, там цими питання займається президент. Зі мною не продовжили контракт і довелося піти. Зараз дуже приємно спостерігати за успіхами хлопців у Лізі Європи, нарешті Рябоконю пощастило в його тренерській долі. Попри це, думаю, в мене залишився певний осад від того, що зараз деякі мої партнери в Лізі Європи, а я у Другій лізі...

Період в Білорусі

- У Білорусі виступав за «Дніпро» з Могильова, де, в принципі, все було на рівні. Мені подобалося в країні, і з фінансами все було справно. Однак, ми не виконали завдання, вилетіли в Першу лігу.

За футбольними законами Білорусі вже в Першому дивізіоні легіонери грати не можуть. Сам чемпіонат в них доволі непоганий, але з країни тільки БАТЕ, «Шахтар» Солігорськ та «Динамо» Брест потягнули б рівень УПЛ, інші команди - на рівні нашої Першої Ліги. Натомість лідери нашої Першої ліги спокійно могли б грати в чемпіонаті Білорусі.

Дивина в «Шевардені»

- У Грузії планувався проєкт команди для виходу у Вищу Лігу, під який запрошували мене та низку інших гравців. До слова, українців в команді було близько дев'яти-десяти. Я їхав в хорошу країну, щоб змінити картинку навколо себе. В підсумку, нам нічого не вдалося і ми посіли третє чи четверте місце. Не хочу нічого говорити, але грузини у ставленні до футболу саме в «Шевардені» були дивними.

А далі розпочався цей карантин, до того ж в мене дитина до школи восени мала йти і навіть думок не було про те, щоб залишитися в Грузії.

Амбітні задачі

З вибором «Діназу» також все доволі просто: зателефонував головний тренер Володимир Бондаренко та запропонував приїхати. Я знав, що у команди прекрасний колектив, хороші умови для роботи, а головне - є амбіції. Та й Вишгород знаходиться недалеко від мого дому - Чернігова, тому й так. Звісно, Друга ліга десь трошки зупиняла, однак за рік вже можна буде з тим же «Діназом» виступати й у Першій лізі (посміхається). У будь-якому випадку, це для мене новий виклик, отже старатимуся допомогти своїм досвідом та грою вирішувати поставлені перед «Діназом» задачі.

Євген Біленький, спеціально для сайту ПФЛ

Коментувати:

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Наші партнери