Вадим Бовтрук: «Мене дістали питанням про зайву вагу»

Головний асистент «Діназу» про власну гру та жагу реваншу над тернопільською «Нивою».

Півзахисник вишгородського «Діназу» Вадим Бовтрук – один з найдосвідченіших у складі дебютанта Професіональної футбольної ліги. Свого часу він встиг пограти в київській «Оболоні», чернігівській «Десні», житомирському «Поліссі», «Сумах», а минулої весни став повноправним гравцем тоді ще аматорського «Діназу» і нині повернувся в професіонали. Бовтрук грає важливу партію в діназівському футбольному оркестрі, жваво диригуючи в середній лінії та роздаючи партнерам гольові паси. 
-    Ти вже тричі в цьому сезоні потрапляв до символічної збірної туру за версією ПФЛ. Як вважаєш, за що?
-    Хм, дивне питання до мене, як номінанта. Якщо журналісти, спеціалісти вибирають, значить, заслужив своєю грою. Останнім часом додав у грі, мабуть цьому допомогло й те, що я повністю освоївся в команді, став значно краще відчувати плече партнерів, налагодилися зв‘язки десь на рівні автоматизму.
-    Особисто для тебе подібне індивідуальне визнання має значення?
-    Не сказав би так. Приємно, звичайно, та це не є головною метою. Важливо, щоб перемагала команда, бо футбол - це ж колективна гра. 
-    П‘ять асистів. Це багато чи мало?
-    Думаю, що достатньо. Відчув впевненість в собі, приперся до команди і стало легше робити такі гольові передачі. Утім, зупинятися на цьому аж ніяк не збираюся.
-    Схоже ти їх роздаєш вже на автоматі?
-    Аякже. Це ж футбольний досвід, який приходить з роками.
-    В Ужгороді тебе визнали гравцем матчу, але потім не потрапив до збірної туру, а замість тебе включили Адріана Пуканича. Якось дивно.
-    Для мене також нелогічне якесь рішення, але я особливо не «парився». Головне, отримувати справжнє задоволення від футболу та перемог. 
-    До речі, в тому матчі «Діназ» знову здивував багатьох, адже взяти повноцінні три очки на Закарпатті не так просто.
-    Ми вдало скористалися слабкими сторонами суперника та тим,що в «Ужгороду» були великі розриви в центрі і ми могли проникати у вільні зони. Вони наробили помилок, які їм дорого коштували, ми ж продемонстрували, що маємо клас аби покарати противника за певну зухвалість і самовпевненість. Так що результат того матчу закономірний. 
-    Гра з «Оболонь-Бровар-2» вийшла трохи іншою по внутрішньому напруженню. 
-    Як сказав після гри Петрович (Володимир Бондаренко – Прим.авт.), це буда гра на результат. Боротьба, самовіддача на кожному метрі поля. І ніхто не хотів поступатися, не шкодував один одного. Дійсно, це була битва за шість очок. Ми ж дуже хотіли помститися за поразку в першому колі. 
-    Шість матчів успішні для «Діназу». Спіймали вдачу за хвіст?
-    Без удачі в футболі та й спорті вцілому дуже важко обійтися. Ми нічим не слабкіші за інші команди в групі і доводимо це власною грою. Інколи трішки потрібно спортивного фарту.
-    Оскільки ти виступав в складі «пивоварів», то мабуть матч з «Оболонь-Бровар-2» був для тебе чимось принциповим?
-    Саме з другою командою, ні. Свого часу я був у першій команді, мав можливість туди повернутися, але чомусь не підійшов Сергію Ковальцю. Бачив, що головний тренер оболонців приїхав на матч і дивився за всім з трибуни. Ось йому мені хотілося продемонструвати свої найкращі якості.
-    Дехто з вболівальників цікавиться твоїм зимовим перебуванням у «Вересі». Будь ласка, проясни ситуацію.
-    Особливо й розповідати нічого. Так, взимку я був у них на зборах два тижні. Потім спортивний директор Орест Баль сказав, що потрібно ще пройти збір і показати себе. Мене це трішки зачепило, бо я ж не новачок в футболі, багато хто знає чудово мої можливості. Приїхав до Києва, зійшовся з «Діназом» і ми дуже швидко вдарили по рукам. Можу сказати, що сьогодні я цим фактом дуже задоволений. 
-    Який матч у першому колі Другої ліги тобі найбільше запам‘ятався і ти його можеш виділити?
-    Гра з «Вересом». За якістю гри та за емоційною напругою.
-    Ти часто виконуєш кутові, стандарти. Спеціально працюєш над цим на тренуваннях?
-    Хочете, щоб розкрив всі секрети. Все це в процесі відбувається.
-    У тебе є улюблена позиція з якої можеш пробити прямим ударом по воротам?
-    Та я практично не б‘ю прямих ударів зі штрафних. Може раз якось вистрілю, тому «своєї точки» не маю.
-    Ти відчуваєш себе найбільш досвідченим гравцем «Діназу»?
-    На полі так. Потрібно підтягувати молодь, щоб вона росла. Це звичайно додає певної відповідальності і стараюся своїми діями в атаці показувати своє вміння. А вони нехай вчаться.
-    Частенько доводиться, як то кажуть по-футбольному, «пихати» молодим?
-    Хочеться частіше, але інколи доводиться стримуватися, щоб не надто зайти далеко. Бувають моменти, коли дійсно дістають. Та у нас є командна дисципліна і переходити певну межу не дозволено нікому. 
-    «Діназ» не дуже багатий клуб. Хіба не було більш вагомих пропозицій?
-    Були. Від того ж «Гірника-Спорт», але коли я свого часу переговорив з головним тренером «Діназу», потім побув тут трохи, то вже не хотілося нікуди йти. Багато говорять, що у нас футбольна сім‘я. Так воно і є, в такій команді дуже приємно грати, тренуватися.
-    А якщо покличуть в солідний клуб?
-    Думаю, що кожен футболіст мріє пограти на дуже високому рівні. Зараз не хочу загадувати наперед, але в житті можливе все.
-    Скажи, тебе дістало питання про твою зайву вагу?
-    Ще й як!!! Чомусь кожен намагається про це спитати. Я з цим борюся і є успіхи. 
-    А є ще якесь стандартне питання, котре набридло?
-    Та мабуть вже ні, нема.
-    Є така «футбольна хвороба» - карти. Хворієш нею?
-    Ні, не відчуваю особливої тяги до них.
-    За що тобі доводилося платити штраф у футболі?
-    Може й не повірите, але ні разу ні за що не платив штраф. В жодній з команд.
-    Що тебе може розсердити?
-    Не  задумувався ніколи над цим. (Після п‘ятисекундноі паузи) Мабуть те, коли нема дисципліни. 
-    Ти досить універсальний футболіст атакуючого плану і можеш зіграти на будь-якій позиції в півзахисті. В нападі також грав? 
-    Довелося в «Десні» побігати попереду. Хіба що не стояв в воротах. Бо зростом не видався.
-    Нещодавно «Діназ» зіграв у Кубку України з «Олександрією». Для клубу це поки що найбільший успіх в цьому турнірі. А який кубковий матч найбільш крутий тобі довелося зіграти в цьому турнірі?
-    Сто відсотків, що це гра із запоріжським «Металургом», коли я виступав за чернігівську «Десну». Тоді ми від бігали 120 хвилин, а потім виграли в серії післяматчевих пенальті. Були просто неймовірні емоції.
-    Яка твоя кубкова планка?
-    Знову ж таки з «Десною» дісталися 1/4 фіналу, де програли донецькому «Шахтарю» 0:2.
-    Попереду не менш важлива гра з тернопільською «Нивою». Який настрій на суперника?
-    Додаткової мотивації особисто мені не треба. Ми в першому колі програли їм вдома, тепер хочемо взяти реванш. Тоді ми тільки звикали до Другої ліги, притиралися. Суперник цим скористався. Зараз трохи інша ситуація і ми налаштовуємося тільки на перемогу.