Олексій Крупниченко: «У 98 процентах в мене позитивний настрій, лиш в двох поганий»

Четвер, Жовтня 10, 2019 - 17:02

Голкіпер «Діназу» про сейви, жарти, пісні та анекдоти.

Більше двох місяців «Діназ» не зазнає поразок в чемпіонаті України в Другій лізі. А в чотирьох заключних поєдинках вишгородці набрали максимум очок. І у всіх цих матчах ворота команди захищав Олексій Крупниченко, який по суті є на сьогоднішній момент основним голкіпером клубу. Утім, ця розмова з голкіпером «Діназу» не тільки про футбол, а й про все, що його супроводжує.

- Перемога в гостях над лідером групи тернопільською «Нивою» допомогла ще більше розправити крила команді?

- Приємно, але це не щось неймовірне. Ми взяли хороший темп і в кожній грі намагаємося налаштовуватися тільки на перемогу. Останнім часом «Діназ» прогресує від матчу до матчу, тому нічого дивного нема в нашій перемозі в Тернополі.

- «Нива» завдала чимало клопотів тобі у воротах?

- Найнебезпечнішими були стандарти, кутові, аути. Вони їх непогано виконують, вміють кидати далеко з-за бокової лінії, тому напруга зростала коли м’яч долітав після вкидання аж в штрафну. Були моменти, коли непросто було прийняти рішення: або грати на виході, або залишатися у воротах.

- В матчі з «Нивою» не могла вийти на поле пара центральних захисників Олександр Гарбар та Володимир Дмитренко…

- Взагалі-то до манери гри кожної пари потрібно звикати, у кожного є свої особливості. Але можу сказати, що і Волошин, і Помазан гравці професійні й вони постаралися звести все до загального знаменника та не пропустити суперника до наших воріт. Звичайно, краще, коли ти 10-20-30 матчів відіграєш з однією і тією ж пароюзахисників й добре знаєш їх можливості. Таке буває в ідеалі.

- Скажи, «Діназу» пощастило, що він забив першим?

- Пощастило – так неправильно говорити. Команда готується, розробляє план і виконує його. Значить, ми все правильно зробили на полі, якщо змогли забити й втримати переможний рахунок до фінального свистка. Кожен з футболістів, які вийшли виконав свою частку, а тренери вірно нас підготували і налаштували.

- У «Ниви» були стовідсоткові моменти через які довелося добряче похвилюватися?

- 100-процентних не було. Це точно. Кілька небезпечних ситуацій, які ми ліквідували. Мабуть, найбільш реальний шанс у них був, коли Ічанський вибив головою м’яч, що летів у бік воріт. Я в тій ситуації вже нічого не зміг би зробити.

- По ходу гри у тебе з’являлося відчуття, що все завершиться добре і перемогою?

- Ні, навіть не думав про це. Відлягло тільки після того, як прозвучав фінальний свисток. Та й говорити подібне в такому матчі, це ж просто не поважати суперника. Футбол триває дев’яносто плюс п’ять, а то й більше хвилин. І в кінці гри частенько всяке буває.

- Традиційно відсвяткували перемогу колективним скандуванням. Хто був ініціатором?

- Чесно кажучи, не пам’ятаю. У нас багато ініціаторів (На цей раз таким виступив Тамаз Авдалян Прим.авт.). Хтось закричав, всі підтримали. На той момент ейфорія від перемоги була неймовірна. Вихлюпнули емоції, які накопичилися за всю гру.

- В команді ти не тільки виходиш в основі, але й відповідаєш повністю за роботу з воротарями.

- У нас є своя частка тренувального процесу і саме її організовую. До мене й Івана Крикніна частенько приєднуються й воротарі з другої команди. То Слава Прудніков, а тепер Родіон Пишний. Шліфуємо гру на прийомі, на виходах, якщо є час. Своя розминка і підготовка до загальнокомандних вправ.

- Голкіпера Івана Крикніна ти привів у команду. Він твій друг?

- Ми раніше грали разом, тому знав його можливості. Коли тренери поставили переді мною завдання підшукати взимку другого воротаря, то привів Івана. Хороший, якісний голкіпер і те, що він після перегляду підійшов «Діназу», вважаю, чудовим плюсом для команди.

- Ти згадав також Родіона Пишного. Перспективний хлопчина?

- Непогані воротарські дані. Головне, що я бачу в нього бажання працювати, енергію, а час покаже, що з цього вийде. Мінімум півроку потрібно, щоб оцінити прогрес загальної роботи. Дуже добре, що в нього зараз є ігрова практика за «Діназ-2» і вищій лізі області, бо ніяке тренування не замінить офіційного матчу.

- Сім матчів «Діназ» не знає поразок і у всіх них ти відіграв від дзвінка до дзвінка. Ти повноцінний основний?

- У нас хороший воротарський тандем з Іваном Крикніним і ми за 30-40 хвилин до гри дізнаємося, хто ж з нас вийде в основі. Як і всі інші футболісти. Кожен з нас готовий якісно виконати свою роботу на полі і рятувати команду. Не важливо, що я зараз провів сім матчів, в яких ми взяли очки. Завтра у ворота може стати інший і ніяких образ.

- Команда заскочила навіть на третє місце. Круто! Може варто замахнутися ще вище?

- Апетит приходить під час їжі, кажуть…Пройдено тільки третину турнірної дистанції, попереду ще багато турів. Недавно ми були дев’яті, п’яті, потім піднялися на третє місце. Щільність команд у групі дуже висока і про якісь серйозні завдання можна буде говорити тільки після другого кола, коли ми зіграємо двадцять матчів. Тоді керівництво клубу нехай вирішує. Нам важливо прогресувати від матчу до матчу і демонструвати хорошу гру, яка подобатиметься вболівальникам.

- Кого з суперників ти можеш виділити в групі «А»?

- Знаєте, по якості гри відзначу «Полісся». Все-таки за чотирнадцять турів вони пропустили тільки чотири голи. Дуже надійна оборона, та й атака непогана. «Верес» має свій малюнок гри і команда хоче вийти в першу лігу.

- «Діназ» у Кубку України обіграв херсонський «Кристал», який лідирує в групі «Б». Не значить це, що наша група сильніша за складом від іншої?

- Так грубо не можна порівнювати. Хоча всім добре відомий той факт, що у групі «Б» більше других команд, які мають представників у вищих лігах. Тому й обкатують молодих. Тут не всі команди з нижньої частини можуть обіграти тих, хто вгорі. Є три-чотири клуби, які ставлять перед собою високі завдання і можуть їх виконувати. Інші награють молодь. В групі «А» одинадцята команда може обіграти першу і це не буде суперсенсацією.

- У тебе слава головного жартуна в команді. Звідки це?

- Мені складно сказати. Мабуть від мого характеру компанійського. Та й хочеться згладити напругу в тренувальному процесі, трішки зняти зкутість, щоб все було в задоволення і йшло на користь. Скільки пам’ятаю, то в інших командах теж так себе поводив.

- На жарти не ображаються?

- Ні… Всі ми люди нормальні і адекватно оцінюємо ситуацію. Головне, не переходити межу особистого.

- Розкажи свій улюблений анекдот.

- Я його вже розповідав команді на зборах в Туреччині. Зараз на біс. Отож, дружина воротаря потрапила в пологовий будинок. Народилася дитина й вискочила так, що розбилася об стінку. Настає час нових родів. Воротар на цей раз заздалегідь приготувався, одягнув екіпіровку. Ну, щоб бути напоготові, коли дитина вискочить. Настав вирішальний момент. Вискакує новонароджена дитина, воротар її ловить і кричить: «Вийшли!!!» Три рази ударяє об підлогу й вибиває…

- М-да… Недарма кажуть, що воротарі, то особлива футбольна каста. А над тобою жартують?

- Буває. Сприймаю це дуже просто.

- Хто твій улюблений персонаж для жартів?

- Намагаюся не зациклюватися ні на кому. Хто потрапить під мою руку. Утім, всі жарти дуже добрі. Ніхто не ображається, всі звикли.

- Чому не варто жартувати над молодим Ізотовим?

- Ось тут своя психологія. Він молодий, мовчазний, трішки замкнутий. Його зараз варто більше підтримувати, підказувати. Він так сприймає краще. Може згодом трішки обітреться і все буде якось по-іншому.

- Як вважаєш, у команді занудьгують, коли не буде твоїх жартів?

- Ось це питання точно не до мене, а до команди. Утім, у нас вистачає тих, хто вміє щось викинути.

- На що ти можеш дуже образитися?

- Коли говорять не по ділу, без будь-яких доказів. Вважаю, що кожне слово слід зважувати, оцінювати.

- Кого з польових гравців ти поставив би у ворота?

- У нас є Роман Васильович (Капаністий Прим.авт.)

- Ні, я маю на увазі під час гри. Уявімо, що заміни вичерпані й вилучили голкіпера…

- (Олексій задумався секунд п’ятнадцять) О, Ічу. Точно його.

- А кому точно не довіриш воротарські рукавички?

- Чернишову.

- Чому?

- Він нічого не спіймає (сміється).

- А сам в нападі зіграєш?

- Якщо потрібно для команди, то чому б ні.

- Ти забивав у своїй кар’єрі голи з пенальті?

- Ні, не доводилося.

- А може в серії післяматчевих пенальті?

- Жодного разу такого не було. Не бив я пенальті.

- Твоя найулюбленіша серія вправ на тренуванні?

- Акваріум подобається більше всього.

- А які вправи не любиш виконувати?

- Силові вправи, які ми робимо окремо для воротарів. Тут просто треба перетерпіти, бо працювати доводиться на межі високого пульсу і падаєш просто з ніг після них. Але без цієї важкої роботи просто неможливо тренуватися й закладати основу фізичної готовності.

- На тренування команда частенько грає на якийсь інтерес. То «на попу», то на пісню, то на перекачування через голову… Після таких поразок з’являється азарт аби відігратися наступного разу?

- Не знаю футболіста, який любить програвати на тренуваннях. Звичайно, хочеться відігратися. Інколи навіть дуже. Тому й викладаємося щоразу по повній.

- Твій улюблений викрик на полі?

- Підказую гравцям «зправа», «зліва».

- Як на мене, то це слова: «Не фолить!»

- Ха… тоже таке є. Нам же не потрібні зайві штрафні у наші ворота.

- Згадай найбільш курйозний м’яч, який ти пропустив?

- У «Діназі»? Мабуть в грі з Бзовом («Авангард») на чемпіонаті аматорів, коли я вибивав й потрапив у їх нападаючого.

- А свій крутий сейв?

- Та він був не один. Напевно, тільки в Другій лізі десь п’ять-шість можна згадати. Хоча на перше місце поставлю момент у грі з хмельницьким «Поділля» в гостях, коли рукою у стрибку дотягнувся до м’яча, який вони пробили з середньої відстані й перевів на кутовий. У тому моменті ще й був невеликий рикошет та я встиг викинути дальню руку.

- Як тебе кличуть в команді?

- По-різному буває. Хтось зараз вже називає Леонідовичем, хтось просто Льоха.

- А звідки з’явилося «Крупнічіні»?

- Та це Васильович (Роман Капаністий Прим.авт.) на зборах в Туреччині придумав. Багатьом хлопцям сподобалося.

- Взагалі-то тандем Капаністий/Крупниченко поза полем неперевершений?

- Проти нас вже росте парочка тандемів, які намагаються тримати марку. Але їм ще треба трішки попрацювати над собою аби дотягнутися до нас. Досвід, то велике діло.

- Кого б ти з світових футбольних знаменитостей запросив у «Діназ»?

- А навіщо нам світові зірки. У нас є свої хороші футболісти. Вони цілком заслуговують на те, щоб грати в «Діназі».

- Що найбільш втомливо після виїзного матчу? Дорога?

- Та з такою командою вона швидко минає. Головне, вигравати в гостях, тоді й повертатися додому легше.

- Твоя улюблена пісня, яку ти співаєш?

- Взагалі я багато люблю співати, але зараз це «Зеленоглазое такси». Ми її почали частенько співати з Туреччини.

- Вдома співаєш? Жінці, дитині або ж у ванні…

- Буває по-різному. Можу спокійно й заспівати. Все залежить від настрою.

- Схоже, він у тебе завжди на висоті. Мабуть мовчиш тільки тоді, коли спиш?

- Якщо брати в пропорції, то десь два проценти у мене буває поганий настрій, а інші 98 процентів – позитивні.

- Ага, навіть Петренко, з яким ти їздиш на тренування сказав, що без тебе було б сумно вже їздити.

- Розважаю їх всю дорогу.

- Якби ти не став футболістом, то міг би цілком потрапити ведучим на телебаченні.

- Ви вже не перші, хто мені про це каже. Але ж ще не вечір. Ось пограю ще кілька років у футбол, а потім все може статися. Закінчу спеціальні курси й буду працювати на телебаченні.

- Яку б ти вів передачу? Футбольну чи розважальну?

- Все залежатиме від вимог. В футболі я розбираюся, жартувати вмію. Тоді мабуть футбольно-розважальну…

- Де ти не був і хотів би побувати?

- Таких місць на світі багато. Але ось зараз перше, що прийшло в голову, то це Мальдіви, Нова Зеландія, Австралія.

- А який екстрим хочеш в житті ще пережити?

- Не проти спробувати віндсерфінг, на дошці по хвилям політати.

- Київ тобі до душі?

- Раніше звик жити в менших містах, але тепер ніби втягнувся. Особливого дискомфорту не відчуваю.

- Залишишся тут після футбольної кар’єри чи поїдеш?

- Не хочу загадувати далеко. Зараз у мене всі думки пов’язані з «Діназом», а далі як життя покаже.

Коментувати:

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Наші партнери