Олексій Чернишов: «Якби в турнірі було більш кваліфіковане суддівство, то різниця між першою і десятою командами сягала б не більше шести очок»

Вівторок, Листопада 20, 2018 - 12:55

Наставник «Діназу» про виступи команди в аматорській лізі.

Перша частина сезону в чемпіонаті України серед аматорів видалася для «Діназу» неоднозначною. Блідий старт і складний розгін після котрого колектив зумів дістатися лишень середини турнірної таблиці. Про те, чому так сталося ми поговорили з тренером вишгородської команди Олексієм Чернишовим.

- Місце в середині турнірної таблиці закономірне?

- Загалом, так. Адже з самого початку, коли тільки стало відомо, що «Діназ» гратиме в аматорському турнірі акцент було зроблено на чемпіонат Київської області. Тому в перших турах на поле виходили переважно ті, хто не часто потрапляв в основний склад в суботніх матчах. Це вже потім трішки переорієнтувалися і почали частіше залучати до матчів за аматорів всіх, хто мав сили і бажання грати два дні підряд. І хочу зазначити, що ніхто не відмовлявся. Хіба що тільки через травму, або тому, що надавав можливість просто відпочити. А дехто вже заздалегідь був готовий за два дні відіграти 180 хвилин.

- На старті сезону команда дійсно пригальмувала. Чому потім було переглянуто підхід?

- Соромно стало програвати і не брати очки. Треба було не тільки давати шанс молодим, але й берегти реноме «Діназу». Звичайно, ми робили вибіркові підсилення на певні позиції. Наприклад, воротарі у нас стояли переважно по черзі, щоб мати повноцінну ігрову практику, по іншим позиціям все вирішували конкретно по ситуації.

- Як почувався біля керма команди?

- Спочатку було певне хвилювання, але з кожним матчем з’являлася все більша впевненість. Бо ж ще недавно я з багатьма грав в одній команді на полі, а тепер така різка зміна. Найголовніше те, що хлопці побачили в мені тренера і сприймали мої вимоги та настанови з розумінням. Навіть, коли інколи доводилося кричати чи підвищувати голос, підказуючи.

- Яка поразка стала найприкрішою?

- В Липовці від «Факелу», коли ми поступилися з рахунком 1:7. На ту гру вплинуло кілька факторів. Наприклад, нам в той день (в суботу) довелося  ділити колектив на два неповноцінні склади, щоб одночасно зіграти два матчі. Один залишився вдома і вийшов у чемпіонаті області, інший поїхав у Липовець. З дороги не зуміли повністю ввійти в гру і пропустили вже на третій хвилині прикрий м’яч. За півгодини суперник зумів забезпечити собі результат і навіть, коли потім ми трішки вирівняли ситуацію на полі, було вже пізно щось рятувати.

- А найкраща гра команди?

- По емоційній напрузі і результату на перше місце поставлю заключний матч сезону з «Альянсом». Суперник входить до трійки лідерів і ми з ним дуже хотілися поквитатися за поразку в першому колі. Наша команда проявила характер і здобула перемогу вже тоді, коли ми залишилися в меншості. Десь була доля везіння, але ж Фортуна завжди прихильна до сильнішого і того, хто виявляє трішки більше бажання перемогти.  

- Кого б виділив з суперників?

- Мабуть, «Агродім». Досить несподівано для мене вони продемонстрували чудову організацію гри, футбольну виучку. Вважаю, що результат нашої зустрічі (0:0) був цілком закономірним.

- Прохідні команди є?

- Тільки «Олімпік» з Кропивницького, який роздає очки направо і наліво. Взагалі не знаю, для чого ця команда заявилася на участь в такому турнірі.

- А якщо говорити про змагання в цілому, то вони сильніші від обласного?

- На мою думку, так. Тут більш рівні команди, які однією ногою в професійному футболі. Та й в них є чимало гравців, які свого часу виступали в професійних клубах. Тому той факт, що ми поступово додали в грі, почали набирати очки свідчить, що і ми виросли. Як індивідуально, так і колективно. Взагалі, вважаю, що якби в турнірі було більш кваліфіковане суддівство, а не те, що ми бачили в більшості матчів, коли головний рефері відверто свистів тільки в один бік , то різниця між першою і десятою командами була б не більше шести очок. Відповідному комітету треба щось робити з таким свавіллям, бо від цього перш за все страждають ті, хто відмовляється «працювати» з суддями. «Діназ» не займався і ніколи не буде займатися подібними справами. От і маємо частенько серйозний вир пристрастей на полі, бо футболісти бачать несправедливість і просто не можуть стриматися.  Багато хто знає, що в нас дебютував в одному з матчів коментатор Віктор Вацко, котрий потім висловив своє бачення ситуації зсередини. Він знає про що говорить, адже не перший день в футболі.

- Що було найважливішим для вас у керівництві командою?

- Не ламати схеми, а перебудувати її з урахуванням всіх наявних сил. Ми ж з Петровичем (Володимир Бондаренко – Прим.авт.) діяли в одній упряжці і коли мені доводилося керувати командою, то не варто було кидатися в якийсь інший бік.

- В ході сезону Бондаренко переходив в твоє підпорядкування, з’являючись на полі. Які стосунки були в цьому випадку?

- Дуже легкі. Я – тренер, він – гравець. Не вмішувався ні до, ні в ході матчу, рекомендуючи когось в склад, або ту чи іншу заміну по ходу. Все переходило в мої руки і я вирішував все сам. Тому й за результат команди відповідаю перш за все я.

- Емоції Бондаренко на полі не заважали?

- Він дійсно включається повністю і не вміє грати абияк. За це частенько йому діставалося від суперників (в гостях в грі з «Альянсом» йому вже на третій хвилині зламали ніс) і суддів. Але ж на полі повинен бути такий досвідчений гравець, котрий заводитиме всю команду.

- «Діназ» здобув єдину перемогу в сезоні над головним обласним конкурентом «Авангардом» з Бзову саме в аматорському чемпіонаті. За рахунок чого?

- Більшого прагнення до перемоги. Хлопці вийшли на поле повністю мобілізованими і мотивованими. Та й вдача в тому матчі залишилася на нашій стороні. По моментам, мабуть, у нас було все рівно.

- Планка прогресу «Діназу» яка? «Від» і «до»…

- У відсотках оцінити це складно. Але те, що прогрес відбувався на очах – факт очевидний для всіх. Ми створили дружній колектив, з солідною конкуренцією, в якому кожен хотів довести свою право вийти на поле. На тренуваннях просто іскри летіли інколи.

- Деякі клуби роками топчуться в чемпіонаті України серед аматорів, а для «Діназу» це просто трамплін у майбутні професіонали…

- Завдання у всіх різні. Ми стараємося прогресувати і, дай Боже, щоб наступного літа команда дебютувала в другій лізі. Такі плани є і ми до цього йдемо.

- Який урок виніс для себе Чернишов-тренер?

- Досвід солідний, адже це була робота з командою, яка без п’яти хвилин професійна. І постійно відчував велику відповідальність. Було нелегко, але дуже цікаво. До того ж, з дітьми стало також цікавіше працювати. Вони побачили, що є куди прагнути, що створюється повноцінна вертикаль і десь внутрішнє ставлення до футболу в декого змінилося. (Зазначимо, що Олексій Чернишов тренує також «Діназ-2004» - Прим.авт.).

- Готовий і далі штурмувати аматорську вершину?

- Час покаже. Все залежить від рішення керівництва клубу. Весною акценти трішки поміняються і можливі кадрові зміни. До того ж, я сам не збираюся вішати бутси на цвях. Залікував важку травму, яка не дозволяла мені грати маже півроку. Тепер сподіваюся, що до зимових турнірів, які пройдуть в січні-лютому зможу повністю відновитися, набрати форму і можливо допомогти команді ще й на футбольному полі.

- Що ж, майстерність і досвід Чернишова-гравця також не завадить клубу в майбутньому, тому побажаємо швидше відновити ігрові кондиції і знову забивати за «Діназ».

- Дякую. У мене є для цього велике бажання і прагнення.    

Коментувати:

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Наші партнери