Олексій Чернишов : «В Ставище «Діназу» потрібно зіграти агресивно»

Автор «дублю» в матчі з ЮЗКО Олексій Чернишов поділився своїми враженнями від поєдинку та очікуваннями суботньої битви з «Хілд-Любомиром».

У матчі минулого туру проти юнацької збірної Київщини вишгородцям для загальної перемоги вистачило трьох м’ячів («Діназ» виграв з рахунком 3:0). Одним з ковалів успіху став півзахисник нашої команди Олексій Чернишов, котрий двічі «розписався» у воротах суперника.

Про те, яких зусиль коштувала ця перемога, про майбутній двобій проти «Хілд-Любомиру» та про свою тренерську роботу Олексій розповів клубному сайту. Звичайно ж, бесіду ми розпочали тріумфу над ЮЗКО.

- Непросто було налаштуватися на гру проти юних футболістів?

- Якщо говорити про себе, то в мене завжди є величезне бажання перемагати й приносити користь для команди. На якій би позиції не грав. Перед матчем тренер попросив позбавити суперника м’яча і намагатися проводити власні атаки через фланги, використовуючи верхові передачі та простріли . Саме після таких атак мені й вдалося забити два голи.  

- Результат матчу відповідає перебігу подій на полі?

- Рахунок міг бути значно більшим, якби ми реалізували всі свої моменти. Аж надто великою є різниця в класі між нашими командами, але ми не все довели до логічного завершення. Тому нам є над чим ще працювати на тренуваннях.

- А в чому на твій погляд причина невисокої реалізації в цьому матчі?

- Можливо, трохи розслабленість завадила. Забили в перші 15 хвилин матчу два м’ячі і знизили тиск на ворота суперника.

- У перерві,  мабуть, тренер та й самі гравці намагалися «підзарядитися», налаштуватися аби в другому таймі покращити якість гри.

- Так, але знову ж таки розкачувалися дуже довго. Тому в перші хвилини після перерви допускали помилки, а суперник тим часом трохи навіть почав тиснути. Та не більше, бо забити ми їм не дозволили. Але сам факт появи загрози біля наших воріт став тривожним дзвоником. Добре, що нам вдалося перебороти себе, захопити ініціативу і дотиснути суперника, забивши втретє.

- Завдяки цій перемозі «ДІназ» вийшов на друге місце. Чого не вистачає аби стати на чолі турнірної таблиці?

- Зовсім мало – набраних очок. А тут, звісно, все залежить від нас. Команда зіграна, досвідчена, на кожен матч налаштовуємось і граємо на перемогу. Треба лишень вигравати.

- А для цього слід більш гостро грати в атаці.

- Хіба ж ми не граємо гостро! В кожному матчі забиваємо! Звичайно, робимо помилки, але з атакою проблем не маємо. Можливо, десь потрібно попрацювати над концентрацією і реалізацією.

- В суботу, 29 серпня, відбудеться поєдинок з «Хілд-Любомиром» у Ставище. Ця команда тобі добре знайома, адже свого часу довелось виступати в її складі…

- Так, я півтора роки провів у цьому клубі . У мені залишилися позитивні спогади про ті дні. Можу сказати одне – нас очікує дуже непростий поєдинок. Для того, щоб перемогти «Хілд-Любомир» на його полі, нам потрібно зіграти більш агресивно в атаці, зі стовідсотковою реалізацією. Бо хлопці зі Ставища рідко кого відпускають додому без втрат. Тут взяти очки будь-якій команді неймовірно складно.

- Але ж у них є слабкі сторони, якими варто скористатися, щоб перемогти…

- Як і в будь-якої команди.  На цьому ми будемо акцентувати увагу вже на передматчевому тренуванні.

- Окрім виступів за першу команду, ти також тренуєш «Діназ-2004». Як вдається поєднувати ці дві ролі?

- Досить легко. Я футбольна людина і звик встигати повсюди. Інакше можеш програти позицію… До того ж, кар’єра гравця і тренерська робота зовсім не заважають, а, навпаки, доповнюють один одного. Як тренер, ділюся своїм досвідом, та й сам не припиняю навчатись і розвиватись.

- На чому робиш акцент у вихованні хлопчиків?

- Зараз в них такий вік, коли потрібно більше працювати над технікою, приділяти увагу роботі з м’ячем. Фізичне навантаження зараз не на першому місці.

- Яку мету ставиш перед собою?

- Граючи за першу команду хочу завжди перемагати. А в тренерській роботі прагну передавати свій досвід і хочу бачити, як прогресує та розвивається молодь. Повірте, це неймовірно приємно спостерігати.