Олексій Бриженко: «Треба виграти і відчути присмак крові»
Ексклюзивне інтерв’ю на межі чорної та білої полоси.
Півзахисника «Діназу» Олексія Бриженка в попередньому матчі проти петропавлівської «Чайки» за результатами голосування клубного сайту було визнано кращим гравцем зустрічі. Мабуть, це й не дивно, адже саме з цієї команди до Вишгорода перебрався атакуючий хавбек і тому налаштовувався та викладався по повній.
- Виходить, що «Чайка» для тебе нині принциповий суперник?
- Та я б так не сказав. Як і кожному футболісту хочеться вигравати в будь-якому матчі. Команда, як команда. Є в неї свої плюси та мінуси.
- І все ж якась внутрішня додаткова мотивація була? Комусь щось хотів довести?
- Трішки було. Все ж таки хотілося показати, що вони зробили помилку, коли свого часу не надали мені шанс і не запропонували новий контракт. Ніякого зла не тримаю, просто я нічим не гірший тих, хто там залишався. За великим рахунком за «Чайку» практично й не пограв. Шкода, що нам в цьому матчі не вдалося продемонструвати все на що ми здатні і виграти. Дуже багато наробили, як командних, так й індивідуальних помилок.
- Поразка від «Чайки» виявилася болючою?
- Найгірше те, що ми програли через свої помилки. Всі налаштовувалися серйозно і хотіли перервати нашу серію. Та й суперник також вийшов з хорошим настроєм і бився до кінця, в кожному моменті. Виграв той, хто чітко дотримався ігрової дисципліни.
- «Чайка» грала жорстко, била по ногам. Ви відповідали?
- Видно, що у них було велике бажання. Чесно кажучи, у таких ситуаціях завжди є внутрішнє бажання відповісти. Як в боксі, коли на тебе нападають. Але тут футбол і ти повинен контролювати свої емоції, стримуватися і не піддаватися на провокації.
- Здається гравцям «Діназу» все ж таки не вдалося повністю стримати себе. У цьому матчі команда отримала сім жовтих карток проти однієї у «Чайки».
- Бо багато ми розмовляли на полі.
- І ти отримав на 33-й хвилині картку за розмови?
- Так (зітхає). Ні, щоб промовчати… Не стримався я в тому епізоді. Ми самі винні, що так себе поводили. Будемо це викорчовувати, щоб таких ситуаців більше не повторювалося.
- Але ж не всі сім за розмови отримали?
- Не сказав би, що ми надто грубо діяли в матчі. Досить часто на межі фолу, але в рамках правил. Суддя ж це трактував по-своєму.
- Ти сам - грубий футболіст?
- Ні. Можу зіграти жорстко, піти в стик, але не грубо.
- Червону картку скільки разів отримував?
- Ні разу. За всю футбольну кар’єру.
- Хто найбільш жорсткий футболіст в «Діназі»? Маю на увазі і на тренуваннях…
- Безбашений – Волоха (Волошин – Прим.авт.) Для нього нема різниці, що тренування, що офіційна гра. Що свій на тренуванні, що чужий в грі. В цьому є свої плюси та свої мінуси. Ще також жорстко діють в захисті Вовчик Дмитренко та Рома Помазан. Але вони на тренуваннях грають більш аккуратно проти партнерів, розуміють і бережуть їх.
- Ти емоцій на полі стримуєш чи можеш засандалити суперника, який дістав тебе?
- Можу сказати у відповідь грубо, якщо проти мене жорстко підуть. Але щоб тут же заскандалити – ні. Треба хитро грати на полі і піймати потрібний момент, коли можна зіграти проти суперника більш жорстко.
- Назви три причини цієї поразки від «Чайки»?
- Три? (задумався). Я можу назвати дві, третю залишу при собі. По-перше, ми самі не створили біля воріт суперника стопроцентних гольових ситуацій, тобто вони були, але з натяжкою на гольові. По-друге, ми помилялися в простих ситуаціях.
- За офіційною статистикою на матчі було всього 200 глядачів. Може не вистачає такого вболіваницького допінгу під час гри?
- Звичайно, набагато приємніше, коли приходить купа вболівальників, трибуни забиті, нема вільних місць. Це додає нових емоцій, які так потрібні в грі. Інколи й підганяє по ходу матчу. Як, наприклад, було на матчах з «Олександрією», «Вересом». Адреналін додатковий тоді виділявся.
- Взагалі-то, у «Діназу» нема офіційної фан-групи.
- Дуже добре було б, якби вона з’явилася найближчим часом. Ми бачимо подібне на матчах інших команд. Але це вже питання до керівництва клубу та ініціативних фанатів. Ми ж намагаємося демонструвати хороший футбол, який повинен подобатися вболівальникам.
- Скажи, а коли на тебе кричать, обзивають з трибун… Це не дістає?
- Та таке відбувається майже в кожному матчі. Частіше на виїзді, але й дома, з трибун фанатів гостей. Це реалії футболу і до цього треба ставитися відповідним чином. Просто не сприймати все це, а грати, як вмієш.
- Скажи, а партнеру на полі у відповідь на зауваження, докір, ти можеш гаркнути?
- Тренери нам це суворо забороняють. Та й коли ти починаєш сперечатися, щось доказувати, то виключаєшся з гри. На секунду, п’ять, десять… А це багато в професійному футболі. Стараюся завжди тримати себе в руках.
- Здається, про тебе можна сказати українським прислів’ям так: «У тихому болоті чорти водяться»…
- Хм… Цікаво… Може з боку видніше, але я б сам про себе так не сказав би. Я не зовсім тихий і на полі можу вести себе по-різному.
- Яка твоя робоча нога?
- Права.
- Іншу тренуєш?
- Ліва для того, що можна було нормально ходити. Можу віддати пас, десь відігратися, але ось нормально пробити… Та в футболі багато одноногих гравців і це не заважає їм виступати на високому рівні. Просто треба знати, адекватно оцінювати це й шукати вигоду.
- «Діназ» останнім часом забуксував. Чому?
- Втратили якусь впевненість, перестали забивати більше ніж суперник. Ніби все намагаємося робити так само, тиснути на суперника, грати першим номером, але м’яч не лізе у ворота. Чогось не вистачає в останню мить.
- Що треба зробити, щоб вилізти з цієї ями?
- Виграти. Як то кажуть, відчути присмак кров. Тоді й з’явиться знову впевненість і підуть голи. Треба просто переступити ось цю межу і далі все піде.
- Кому б ти не довірив бити пенальті?
- Категорично так не можу сказати, бо не бачив як всі б’ють в офіційних матчах. Хоча… Волошину напевно. Він не забив у Херсоні «Кристалу». А ось довірив би Дену Петренко.
- Зараз підуть кілька питань партнерів. Ось, одразу три в одному. Скільки голів забив? І ти мабуть штатний пенальтист? І напевно кращий бомбардир?
- Забив два голи. Мене не призначали пенальтистом, бо у нас б’є той, хто відчуває впевненість в собі. Я не найкращий бомбардир. У нас Ілля Терещенко сім м’ячів забив.
- Як вважаєш наша команда на заслуженому місці?
- Однозначно, ні. Своєю грою ми заслуговуємо бути вище в турнірній таблиці.
- Чи є суперники в лізі по якості гри?
- Вище точно нема. Щоб хтось так добре контролював м’яч, будував свої атаки? Ми ніколи не б’ємо м’яч просто вперед, стараємося його тримати внизу і частіше за рахунок коротких, середніх передач йти в атаку. Як каже Дмитренко, ми не граємо за принципом «подалі від воріт, поближче до премії».
- Дехто називає «Діназ» темною конячкою. В чому ця темнота, невідомість?
- Навіть не знаю. Наші матчі можна без проблем подивитися в ютубі й проаналізувати гру. Можливо тому, що ми перший рік виступаємо в Другій лізі. Хоча мені здається, що це просто крилата фраза за якою нема багато основи.
- В чому слабкість «Діназу»?
- Важко мені відповісти. Може коротка лавка запасних… Хоча є кому вийти й підсилити. Може хотілося б її більшою мати… Десь фарт відвернувся від нас. Ось ці чорні і біли полоски в грі дістають. Треба чим швидше їх перервати.
- Це третя полоска в сезоні. Невдалий старт, потім ривок, тепер знову на гальмах…
- Не можна, а ТРЕБА її перервати. І добре завершити «футбольний вечір» перед відпусткою.
- Тиждень тому Дмитренко сказав в інтерв’ю, що «Діназ» надто чесно грає і тому всередині турнірної таблиці. Це так?
- Так.
- Більше нічого не додаси?
- Ні. Гадаю цим все сказано чітко. Футбольний народ зрозуміє. Хоча й кивати все на суддів не варто. Ми ж самі не забиваємо, не створюємо моментів.
- Може варто сходити командою до церкви, як це робить дехто?
- Не знаю. Це надто особисте. Сам я вірю в Бога, але вважаю, що це справа кожного.
- А є в тебе чисто футбольні прикмети?
- Є. Та відкривати секретів не стану.
- У суботу гра з вінницькою «Нивою». Звичайно ж, поїдете за перемогою. Що буде найважливішим для того, щоб її здобути?
- Не програти боротьбу. Кожному з футболістів. В сумі це дозволить нам забити.
- Як «Діназ» відправиться у Вінницю?
- Цього разу виїдемо вранці в день гри. В п’ятницю провели передматчеве тренування і готов дати бій.
- Знаю один маловідомий факт. У твоїй футбольній кар’єрі ледве не з’явився прибалтійський період.
- Звідки?! Про це мало хто знає. Так, дійсно, був момент після луганської «Зорі», коли мій агент вів переговори з одним клубом із Прибалтики. Це було півтора роки тому, але щось там не «зрослося», не зуміли домовитися. Отож, я так і не поїхав нікуди.
- У тебе є свій агент?
- Ми вже припинили тісну співпрацю. Зараз він мені просто допомагає, якщо потрібно розв’язати якісь питання. У нас залишилися досить дружні стосунки.
- З «Діназу» взимку не підеш?
- Думаю, що ні. У всякому разі, біля дверей квартири агенти не стоять… В нас є домовленість з тренерами клубу, будемо її по-джентельменскі дотримуватися.
Більше фотографій та відео дивіться на офіційніх клубних сторінках в соціальних мережах та офіційному каналі в ютубі.
Коментувати: