Олександр Гончаров: «У якості покарання хлопці вчать вірші»

Наставник поділився методами свого тренерського кредо. Про те, як він стимулює, підтримує кращих і як у його колективі займаються вихованням порушників режиму.

Команда «Діназ-2003» розпочала тренувальні збори у закарпатському Волівці. Туди команда відправилася в неділю. А перед від`їздом її наставник Олександр Гончаров дав ексклюзивне інтерв`ю клубному сайту.

- Як зазвичай проходять тренування?

- Ви знаєте, у нас тут по-справжньому прекрасні умови. Не у всіх такі є в Києві, багато команд нам «по-білому» заздрять. Кажуть, ой як добре у вас. Незважаючи на те, що ми знаходимося на відстані якихось кількох кілометрів від міста, вони із задоволенням їдуть до нас грати. Тому хлопці із завзяттям приходять на ці тренування, враховуючи те, що наше керівництво з розумінням ставиться до всього, возить всіх, дітям не доводиться добиратися самим. На тренування звозять з усього району, починаючи з Катюжанки, після тренування відповідно всіх розвозять. Так що нам залишається подякувати нашому керівництву за чудові умови і за те, що все це підтримується на такому високому рівні.

- Розкажіть будь ласка, на що на тренуваннях робиться наголос, як вони проходять, для тих, хто не обізнаний, що і як відбувається в вашому клубі?

- Основне завдання для нас - це відпрацювання технічних елементів, техніки. Це техніка у діток, техніка, і ще раз техніка. На цьому  ми робимо серйозний акцент. І вже для більш дорослих хлопців потихеньку вводимо тактику, щоб вони були грамотними футболістами у майбутньому.

- Тактика зі скількох років викладається гравцям?

- Елементарна тактика, найпростіші елементи даються учневі вже з другого-третього року навчання. До цього акцент робиться суто на технічні моменти.

- Скажіть будь ласка, з якого віку дитині краще приходити в «ДІназ»? І в професійний футбол?

- Для цього я б хотів трохи розповісти про структуру нашого клубу. У нас працюють тренери набору, на даний момент йде відбір діток 2007-2008 років народження. Зараз їм 6-7 років - це перший клас.

- Тобто з 6-7 років це оптимальний вік для того, щоб почати займатися футболом?

- Так. У нас в кожному селі працюють тренери в школах, які набирають цих діток і з ними працюють.

- Яким чином працюють із майбутніми гравцями?

- Насамперед працюють з ними в плані дисципліни, тому що дисципліна - це в першу чергу. Тому що дітки, чиї здібності відповідають вимогам футболу, повинні бути достатньо  дисциплінованими і вже розуміти, як поводитися з тренером, який формуватиме збірну.

- Як після літа дітки тренуються, гірше чи краще?

- Власне  відпочинок на те і є відпочинок, щоб дітки прийшли заряджені, засумувавши за футболом. Звичайно, фізично вони трохи слабкіші, для цього ми робимо збори, клуб робить збори от зараз на 10 днів ми їдемо в Карпати і будемо підтягувати їх фізичні, технічні кондиції, для того, щоб все увійшло в норму. І на мій погляд, чим краще футболіст відпочине, тим краще він проведе сезон, адже відпочинок - це один з важливий методів у футболі.

- Скільки зараз тренувань на тиждень?

- Перший тиждень у групи U-12, яку я треную, був втягуючий, у нас було три тренування в тиждень. Але потім у нас тренування п’ять днів поспіль, тепер збори у Волівці.

- Крім занять в школі, чи ходите ви ще куди-небудь?  Можливо є заняття на піску, або тренування, поєднанні з відпочинком?

- Так, звичайно. Ми намагаємося, щоб була «зміна декорацій», щоб діти провели турніри, якісь товариські матчі. Ми домовляємося з довколишніми командами по області, по району, влаштовуємо спаринги, відповідно, щоб згуртувати колектив. Наприклад, з U-12 ми регулярно виїжджаємо в піцерію, вибираємо який-небудь привід для всієї команди і їдемо. Також їздили в «Блокбастер», там якраз діяла акція «щасливий четвер» і була можливість відвідати 10 різних станцій, наприклад боулінг, тир і таке інше. Клуб виділяв нам автобус, ми їхали на цілий день, дітям дуже це сподобалося. Як правило, на початку сезону у нас відвідування піцерії, а в кінці, підводячи підсумок, їдемо в «ДрімТаун» або «Блокбастер». І, звичайно для різноманітності навчально-тренувального процесу, страраємося використовувати пісок, щоб діти могли побігати, попадати,  як їм подобається, погаласувати, побити м'ячі. Відповідно для такого виїзду використовуються полегшені спеціальні пляжні м'ячі.

- Скажіть, як зазвичай мотивуєте діток, якщо бачите, що хтось грає мляво, або щось не виходить? Це міцне слово або слово дружньої підтримки?

- В першу чергу, я не прихильник агресивних методів, які часто використовують тренери, беручи участь у різних змаганнях. На мій погляд, необхідно довести навчання  до ідеального виконання якихось технічних елементів, а потім я спостерігаю за гравцями під час ігор. Причому під час матчів намагаюся «не лізти», відходжу в бік для того, щоб вони вчилися міркувати самі, самостійно, і не озиралися: «Ой, де тренер?», «Ой, де батьки?». Щоб вони виходили на поле розкуто і намагалися створити колектив. Я суворо припиняю єдиний момент, коли вони лаються один з одним. Намагаюся, щоб був згуртований колектив, щоб спілкувалися спільно, а якщо помилився гравець, то інший за нього відпрацьовував. На мій погляд єдиний шлях до успіху - це коли вони будуть, як єдиний кулак діяти.

- Як караєте зазвичай порушників?

- Я не прихильник фізичних якихось покарань. Вважаю, що вони прийнятні тільки якщо вантажника хочеш виховати. Тому в мене, наприклад, у якості покарання вчать вірші.

- А з цього моменту, будь ласка, детальніше ...

- Якщо у мене є порушник, то дуже люблю йому, наприклад, дати вивчити вірш. Вони це не дуже люблять… Наприклад,  улюблений  поет нашої  команди - Олександр Сергійович Пушкін, у мене вже майже вся команда по одному віршеві точно розповіла. Море задоволення. Футболіст  виходить на трибуночку, вся команда шикується, і порушник дисципліни розповідає. Команда аплодує. Якщо він просто пробуркотів, то ми вимагаємо з виразом повторити і тільки потім він йде далі готуватися. Загалом, поєднуємо приємне з корисним.

- Зараз у командах можете розгледіти  гравців рівня, наприклад, Ярмоленко або Коноплянки?

- У кожній команді є потенційно сильні гравці, але вся проблема в психології. Яким би приголомшливо талановитим хлопчик не був, якщо він фізично не готовий, нічого не буде. Готовий до навантажень, до взаємодії в колективі, тому що професійний спорт - це зовсім інше. Це ніби коли маленька вівця потрапляє в зграю вовків і тобі потрібно стати таким же вовком. Щоб так само грати, як Ярмоленко або хтось ще його рівня треба бути справжнім футбольним «вовком». Адже це колосальний психологічний тиск. Якщо у гравця є стрижень він це витримає, якщо ні - буде хорошим гравцем аматорської команди.

- Тобто, в принципі, якщо навіть дитина не володіє яскравим талантом, професійного гравця з нього виростити можна?

- Звичайно, можна. Якщо дитина психологічно стійка до навантажень, до різних ситуацій життєвих.

- Які плани у вас на найближчий місяць?

- У найближчий місяць команда U-12 готується вийти в десятку кращих команд у другій лізі. Зараз йде підготовка другого складу, у вересені-жовтні грати в першій десятці. Там команди сильні, підсилені виконавцями з вищої ліги, тому ми будемо проводити дуже серйозні матчі.

- Ви відчуваєте, що маєте потенціал, щоб зробити це?

- Ми вийшли зі своєю групою з першого місця, жодної гри не програл. За підсумком я переглянув всі групи - у нас найкраща атака, ми забили близько  50 м'ячів, а оборона друга - ми пропустили 7 м'ячів. У першої команди – «Фортуни» - пропущено  4 м'ячі. Ми будемо так продовжувати, хоча тиску за результат на хлопців немає.  Моя основна задача – навчити грати у футбол.

Виводячи хлопців на гру, кажу їм: «Я хочу бачити той футбол, який ми пропагуємо з вами на тренуваннях. Щоб вболівальники аплодували, щоб вболівальникам подобалося. Не має значення виграли чи програли, треба отримувати задоволення від цієї справи, щоб ви із задоволенням йшли на футбол.  Тому, ось наприклад, ми з кубка вилетіли пройшловши до 1/8, де нам в суперники випав клуб з вищої ліги – «Локомотив». У підсумку ми програли 2:3. Рахунок  2: 2 тримався до останніх хвилин і лише за 7 хвилин до закінчення матчу ми пропустили вирішальний м’яч. Ось така була битва… Напружена, цікава, батьки киян в шоці були, бо не очікували, що друга ліга буде так впиратися і грати з ними на рівних.

- Багато київських клубів (не станемо називати імен) культивують селекційні методи навчання…

- Я намагаюся гравця навчити, я нікого не виганяю, у нас є навіть третій склад, вони на останньому місці, але це новачки, з ними потрібно працювати, їх потрібно навчити. В середньому мені потрібно два-три роки, щоб з дитини щось зліпити. Але навіть після року навчання дитина вже буде більш-менш технічно «підкована», можливо, вже якийсь результат даватиме. Тому хлопці хоч і посіли останнє місце, вони цього не відчувають. Ніякого тиску з мого боку немає, пояснюю, що процес навчання йде. «Влетіли» раз, другий – нічого страшного… А батькам кажу: «Потерпіть, процес навчання триває».

- Наразі існує теорія, що аби людині досягти майстерності в своїй справі, потрібно 10 000 годин. Чи діє для юних футболістів, які прийшли «з нуля», це правило?

- Як колишній професійний гравець можу сказати, що кожному гравцеві потрібно абсолютно різний час, щоб досягти майстерності - комусь тисяча годин, а комусь і десять тисяч. До того ж, в кожного з них різна межа фізичного навантаження. Але я абсолютно точно можу стверджувати, що навчити футболу можна абсолютно будь-яку дитину.

- Коли у вас починаються офіційні матчі?

- На сьогоднішній день ми ведемо переговори з федерацією футболу, офіційно 29 серпня починаються перші тури, але не у всіх. Є проблеми з полями, клубів багато, хороших газонів для дітей не дуже. Утім, впевнений все вирішиться і ми скоро розпочнемо грати в турнірах.

Муштрувала тренера запитаннями Вікторія Безпала