Ігор Продан: «Довелося понервувати за результат»

«Діназ» U-21 здобув важливі три очки в чемпіонаті.

Напружений графік офіційних матчів для гравців «Діназу» U-21 (тренер Ігор Продан), котрі також залучаються до поєдинків першої клубної команди, дався взнаки в матчі проти столичного «Атлету». Його наші хлопці виграли з рахунком 3:2, але в другій половині зустрічі змусили добряче понервувати головного наставника.

У грі з «атлетами» все розпочалося дуже вдало. Вже в першій половині поєдинку діназівці змусили голкіпера суперників тричі капітулювати. Відкрив рахунок Дума, замкнувши на дальній стійці простріл Гриненко. Згодом вже сам Артем став автором другого голу. Результативна атака нашої команди розпочалася в центрі поля, коли півзахисники перехопили м’яч  і Хвостенко передачею поміж двох гравців «Атлету» видав чудовий пас на Гриненко. Наш лівий хавбек, підробивши м’яч, з гострого кута пробив точно у дальню «шістку». Третій точний удар в активі Сухорукова.  Розрізною передачею партнери вивели його на хорошу позицію і Сухоруков поставив «смачну» крапку. Гостям вдалося сквитати один гол ще до перерви, а після відпочинку вони забили й другий. Перевага нашої команди стала мінімальною і, намагаючись її зберегти, хлопці почали грати на утримання рахунку, віддавши ініціативу супернику. На щастя оборона «Діназі» U-21 витримала це навантаження і команда здобула важливі три пункти.

Стартовий склад вишгородців: Савчук, Лущан, Йова, Оводенко, Якимець, Сухоруков, Желтов, Шамрай, Гриненко, Хвостенко, Дума. На заміну виходили: Малинич, Прокопчук, Побережний. Голи: Дума, Гриненко, Сухоруков.

«Перший тайм команда провела просто чудово, грали на одному диханні, а ось в другому трішки «підсіли ніжки» і діяли просто жахливо, - підсумував поєдинок Ігор Продан. – Чомусь почали грати на утримання результату, хоча я просив не знижувати темп, не міняти малюнок гри. Мабуть почали сильно переживати за результат і тому подеколи просто грали «на відбій», повністю зосередившись на обороні. Зробити необхідні зміни в гру хлопцям так і не вдалося до фінального свистка. А я просто не зміг до них докричатися з бровки. Слава Богу, що все завершилося перемогою…»