Денис Митник: «Спочатку мені сказали, що я трішки «староват» для «Діназу-2»

Форвард дебютував у головній команді двома забитими м’ячами.

Минулого туру в складі «Діназу» в чемпіонаті України серед аматорських команд дебютував Денис Митник. Зігравши на позиції форварда, він зумів відзначитися двома результативними ударами й допомогти партнерам здолати липовецький «Факел» (6:0). 

- Два голи – чудовий результат для дебюту. Сподівався на таке?

- Чесно кажучи, ні. Налаштовувався, хотів забити, але що все складеться ось так, звичайно ж, ніяк не очікував. Це несподіванка для мене, як і для багатьох.

- Частенько робив «дублі»?

- Було достатньо в своїй кар’єрі в чемпіонаті області. Тепер ось і в чемпіонаті України серед аматорів. Але з «хет-триками» поки що не везе. Жодного на цьому рівні. Правда, були в дитячих командах та на рівні району.

- Швидко вник в схему «Діназу»?

- Команда граюча, яка має свій комбінаційний стиль, багато імпровізує, передачі в один дотик, пас на третього. Така гра мені до душі. Тут нема, як кажуть, «бій-біжи». Подібне було в нас у ДГ «Шевченківському», де частенько грали, як вдасться. В «Діназі» все на значно вищому рівні, підбір гравців тут кращий.

- Яке завдання було в тебе на матч?

- Перш за все не грати спиною до воріт суперника, рухатися вперед або ж перебувати впівоберта й чекати передачі. Час від часу пресингувати захисників і за необхідності встигати на передню штангу. Був у мене хороший епізод, котрий я не використав на ближній стійці, але потім виправився.

- В стартових матчах сезону, коли ти виступав за «Діназ-2», то довелося грати з глибини.

- Так, там на вістря атаки виходив Борис Шевелюк, а ми, молода кров,  повинні були наситити центр поля й допомагати з глибини. Тут трохи інша тактична роль, але мені не звикати до цього. В «Шевченківському» грав форварда, атакуючого, центрального і навіть крайнього півзахисника. Так, що все залежить від тренерських вимог.

- Ти другий гравець ДГ «Шевченківського», який останнім часом перейшов у «Діназ». Минулого літа в Вишгород перебрався Владислав Литченко.

- Ми з ним півроку виступали разом у команді з Денихівки, так що непогано знаємо один одного. До речі, у нього також був там статус футболіста, котрий може грати на різних позиціях.

- Завдяки йому ти потрапив у «Діназ»?

- Ні, тут трохи інша історія. Наприкінці минулого сезону у мене виникли певні проблеми в «Шевченківському», не так став часто виходити в основі, як хотілося, тому вирішив шукати іншу команду. Спочатку мав намір спробувати сили в першій команді «Діназу» й думав, як сюди підступитися, але потім коли від Діми Колочко дізнався, що створюється «Діназ-2» для вищої ліги області, то вирішив почати з малого й рухатися поступово. Знайшов номер телефону Анатолія Леонідовича (Блазуня, старшого тренера «Діназу-2» - Прим.авт.) і попросився в команду. Він вислухав мене, сказав, що я трішки «староват», бо тут йде акцент переважно на молодих футболістів, але врешті дав згоду, щоб я приходив і він подивиться. Постарався проявити себе й залишився в команді.

- Ти відчуваєш, що тепер створив конкуренцію в нападі?

- Певною мірою так. Але це здорова конкуренція. Я тут побачив дружні стосунки в команді, ніхто нікого не прагне витиснути й тренеру вирішувати, хто виходитиме в стартовому складі.

- Минулої суботи тобі довелося зіграти в один день за «Діназ» та за «Діназ-2». Комфортно?

- Проводити два матчі в один день не складно. У мене є такий досвід, до цього звик. Трішки складніше були ввійти в гру в другому матчі. Якби довелося грати одразу, коли ти розігрітий і в тонусі, то це було б легше. А я вже трохи охолов і вийшов на заміну в другому таймі. Довелося знову розминатися, розігріватися. Емоційний же настрій був один: вийти й допомогти команді виграти.

- Будеш забивати в кожному матчі?

- Ого, яке питання «в лоб». Старатимуся, а там як вийде. Футбол – гра колективна і тут важливо, щоб перемагала команда. Навіть якщо ти не забиваєш, а тільки асистуєш, чи просто робиш на полі те, що від тебе вимагається і це твій внесок в загальну перемогу… Це ж класно. Якщо у мене буде момент і буде варіант віддати гольову передачу на партнера, котрий у кращій позиції чи бити самому, то я віддам.

- Кажуть, що форвард має бути трішки егоїстом. Уявімо ситуацію, м’яч котиться в пусті ворота і ось-ось перетне лінію. Ти доб’єш чи дозволиш йому спокійно закотитися?

- Якщо буде летіти захисник аби його вибити, то, звичайно, доб’ю. Але якщо бачитиму, що він вже майже в воротах і мені не треба вже нічого робити, то просто дозволю спокійно закотитися.   

- Тепер чекаємо забитих м’ячів в суботу «Агродому»?

- Хм, хочете витягнути з мене якісь обіцянки. Не хочу їх давати і навіть говорити про це. Бо коли починаю говорити, то нічого не виходить, а коли мовчу, то все складається так, як треба.

- А тобі доводилося часто давати інтерв’ю?

- Ні, це тільки друге.

- Останнє запитання. Яку мету ставиш перед собою в футболі?

- Як і багато хлопчаків з дитинства мріяв про футбол. Мені важко уявити своє життя без нього. Зараз складається так, що можу допомогти команді й піднятися на ще вищий рівень. Якщо «Діназ» стане професійним клубом, то мені хотілося б допомагати команді і грати тут. Для цього треба, перш за все, відповідати певному рівню. Отож, старатимуся на тренуваннях і сходинка за сходинкою рухатимуся вперед.      

Більше фотографій та відео дивіться на офіційній клубній сторінці в соціальній мережі FB та офіційному каналі в ютубі.

https://www.facebook.com/FC-Dinaz-491987270912403/

https://www.youtube.com/channel/UCOM8S6a4YOxFPGuXOfChBCQ