Анатолій Фурсенко: «Я виріс з «Діназом» як гравець»

Четвер, Грудня 13, 2018 - 17:49

Центральний захисник про футбольний рік, проведений в нашому клубі.

Минулої зими захисник Анатолій Фурсенко був у першій хвилі футболістів, котра перебралася до оновленого «Діназу». У регулярних поєдинках обласного чемпіонату він зіграв чимало матчів і заслужено отримав срібну нагороду чемпіонату.

- Яка це для тебе медаль в обласному чемпіонаті?

- Друга. Коли виступав за «Десну» з Погребів, то тоді ми посіли третє місце в чемпіонаті і завоювали бронзові медалі. В тому ж таки сезоні виграли Кубок області, здолавши «Авангард» з Бзова, а також став фіналістом Суперкубку. Тоді ми вже поступилися бзівській команді.

- Скажи, наскільки складно дісталася цьогорічна нагорода?

- Коли у Вишгороді тільки почала збиратися команда не всі вірили, що вийде все. Але вже в ході чемпіонату у всієї команди та її прихильників почала з’являтися віра і це стало чи не найголовнішою рушійною силою. Не скажу, що це було неможливим завданням, просто потрібен був час аби об’єдналася наша молода команда. Той же «Авангард», «Патріот», «Джуніорс» достатньо досвідчені і збалансовані колективи, нам в свою чергу довелося розпочинати все чи не з нуля. І за рахунок молодих амбіцій, бажання та тактичних ходів тренерського штабу вдалося дістатися так високо.

- В першій частині сезону ти був частиною основи, потім став з’являтися на поле не так часто. Чому?

- Дійсно, весною частіше виходив в основі, осінню грав набагато менше. В першу чергу тому, що майже на два місяці випав з процесу, адже в серпні у мене було весілля, а це в свою чергу підготовка до нього, потім медовий місяць. Майже на два місяці випав з повноцінного робочого тренувального процесу.

- Важко було відновити форму, набрати ігрові кондиції?

- Перед тим, як повернувся до занять в групі, вже сам себе почав готувати до навантажень – бігав, займався на тренажерах. Тому поступово набрав необхідні кондиції й почав грати частіше в кінці сезону.

- Осінню «Діназу» довелося битися на два фронти. Це було складно?

- Труднощі виникали в ті моменти, коли одночасно доводилося проводити два матчі. В пріоритеті був чемпіонат області і основні сили кидалися на цей турнір. Головна проблема була в тому, що команду розділяли на дві частини, кожна з яких була не повністю укомплектована. А це зв’язувало руки тренерам, обмежуючи їх вибір.    

- Який матч для себе виділиш, як успішний?

- Є кілька поєдинків, але мабуть на перше місце поставлю дербі з «Межигір’ям» в першому колі. Тоді ми пропустил, але потім зуміли відігратися й вирвати перемогу. Пам’ятаю, що то була робоча субота в Україні і я приїхав з роботи трішки втомленим. Але настрій на гру, емоції були такими, що як тільки вийшов на поле, то все одразу забулося.

- А кого з суперників ти відзначиш особливо?

- Не хочу ні «Патріот», ні «Авангард» виділяти, бо вони показали той рівень, який ми знаємо і до якого всі готові. У них досвідчені футболісти, деякі свого часу пройшли школу професіоналів. Але ось хто вразив, то це «Любомир» зі Ставище. У другому колі нам з ними взагалі було важко впоратися. Молода, перспективна команда, в якій грають зовсім юні хлопці, котрі нікого не бояться. До того ж, вони грають у комбінаційний футбол, за рахунок короткого та середнього пасу, а це приносить задоволення і самій команді, і вболівальникам. Недарма «Любомир» отримали відзнаку обласної федерації, як «Відриття року».

- В центрі захисту тобі довелося складати тандем з різними партнерами…

- Кожен з них має свої сильні сторони. З Блазунем в першому колі провели багато матчів. Якщо я краще граю у відборі, в обороні, то Влад чудово вміє розпочинати атаки. З Волошиним ми більш схожі за манерою, тому головне було знайти взаєморозуміння. І це нам чудово вдавалося. Зубленко спершу частіше грав на місці опорного півзахисника і у нього чудове бачення поля. Тому в нашому тандемі знову ж було певне розподілення функціональних зобов’язань.

- В одному з матчів тобі довелося вийти навіть у нападі.

- Це була гра з «Десною». Вийшов на поле в центрі в кінці гри, всього на кілька хвилин. І нічого особливого так і не створив за цей час. Це був просто ситуативний вихід.

- З твоїм ростом варто підключатися на стандарти й забивати?

- Мав таке завдання від тренерського штабу, але на жаль не вдалося забити ні разу. Мабуть тому, що суперник перш за все увагу в такій ситуаці приділяє габаритному футболістові. Отож, на мене частенько переключалося одразу по два гравці, тому більше з ближньої штанги скидав головою м’яч партнерам.

- А взагалі часто в футбольній кар’єрі забивав?

- Не дуже. Десь один-два м’ячі за сезон. У «Діназі» не вдалося. За великим рахунком у мене зовсім інші обов’язки на полі.

- В дитячо-юнацькому футболі доводилося грати на інших позиціях?

- Колись розпочинав, як крайній хавбек, був момент коли грав у центрі півзахисту, в нападі, навіть у ворота ставав, бо нікому було. Але то все по ситуації. По футбольній спеціалізації, по духу я центральний захисник.

- Якби повернутися назад, ти б щось змінив у своїй спортивній кар’єрі?

- Ніколи не жалкую про те, що сталося. У мене освіта психолога і вважаю, що всі життєві ситуації повинні трансформуватися у подальші кроки, в подальшій ріст, котрий допоможе досягти певних цілей.

- Ти вийшов на новий рівень в команді?

- Думаю, що я виріс з «Діназом», як гравець. На новий рівень вийшло розуміння гри, навчився краще керувати командою зі своєї позиції. Звичайно, тренери хочуть, вимагають більшого і це цілком закономірно.         

- Які компоненти у грі покращилися?

- Моє головне завдання на полі відібрати й віддати ближньому. З цим у мене стало значно краще. Моя роль не так помітна, як форварда, котрий забиває, але від того не менш важлива. Як уже зазначав є певні проблеми з першим пасом, над яким треба потрібно працювати.

- Чому «Діназу» не вдалося до кінця скласти повноцінну конкуренцію «Авангарду»?

- Мабуть не вистачило досвіду турнірного. Від цього не завжди могли повністю реалізувати тренерську установку в деяких матчах. В тренерів є своя філософія, яку вони прищеплюють команді і щоб вона повністю реалізувалася потрібен час. До того ж, гнучкість тактики, котру вони застосовували протягом сезону також треба було зрозуміти й втілити на полі. А це просто на словах та складніше в грі.

- Ти грубіян на полі?

- Люблю жорстку, чоловічу боротьбу. Не розумію картинних падінь, лежання нападаючих протягом кількох хвилин на газоні аби випросити якесь покарання. Можна сказати, що мені близький англійський стиль футболу. Хоча в звичайному життя я досить добра толерантна людина.

- Що для тебе найважливіше в партнері?

- Самовіддача і повне виконання тренерських вимог. Футбол складається з щоденної роботи і трішки таланту. Я бачив немало класних футболістів, в котрих просто не горіли очі і вони не змогли досягти високих вершин.

- Кого б ти назвав кращим гравцем клубу в цьому сезоні?

- Коли Петрович (головний тренер Володимир Бондаренко – Прим.авт.) в групі попросив таких назвати, то я вписав Приму, Ічанського та Крохмаля. Двоє з них входять до тренерського штабу і своїм авторитетом, своєю грою на полі, кількістю корисних дій доводять, що команді без них складно. Ічанський же прийшов до нас тільки влітку, але хлопчина одразу так гармонійно влився в колектив, ніби він тут вже грає кілька років. Дуже чудове придбання «Діназу».

- Якщо поставити на шальки терезів футбол і кар’єру в роботі, то щоб ти вибрав?

- Ось це питання, яке останнім часом мене хвилювало і змусило зробити кардинальний поворот в футбольній біографії.

- Тобто..

- Я залишаю «Діназ» і в січні переходжу виступати за «Десну» з Погребів. Перш за все це пов’язано з тим, що навесні вишгородська команда почне серйозно готуватися до переходу в професіонали, а це зовсім інший рівень стосунків, підходу до робочого процесу. Мені довелося зважити всі «за» та «проти» перш ніж прийняти таке рішення. Якби років 4-5 тому переді мною постав такий вибір, то не задумуючись вибрав би футбол. Та нині в мене є чудова робота з хорошою перспективою на майбутнє і тому я вирішив залишитися на рівні любительського спорту. По це чесно сказав тренерам «Діназу». Вони чудово все зрозуміли і допомогли влагодити питання шодо мого повернення в Погреби. За що їм щира подяка.

- Таке рішення ти прийняв тому, що маєш певний досвід переходу в професійний клуб?

- Так, десь у 18-19 років довелося побувати на перегляді в чернігівській «Десні», яка тоді грала в другій лізі. Два тижні позаймався з командою, але в мене така позиція, що тут довіряють більше досвідченим футболістам, ніж молодим. Отож, взяли іншого. Потім була спроба заграти в «Арсеналі» з Білої Церкви. Та провівши там певний час, сам звідти втік. Настільки жалюгідною і безперспективною була там вся обстановка. Взагалі дивуюся за рахунок чого існувала тоді та команда.

- Це рішенні нині приймав всією родиною?

- Радилися разом. Всі мене підтримали. І дружина Аня, і мама, і сестри, і батько…   

- До речі, він приїжджав чи не на кожен матч «Діназу». Його підтримка дуже важлива для тебе?

- Чесно скажу, що чекав цього питання. Всі хто близький до команди чудово знають, що мій батько та батько Володимира Бондаренко стараються не пропускати домашніх матчів. Навіть інколи на виїзди їздили. Він для мене приклад та опора. Постійно обговорюємо матчі, ділимося враженнями, від нього йдуть практичні, по суті підказки. Він майже кожен матч передивляється по відео, потім ми аналізуємо мої дії та гру команди вцілому.  

- Отож, цей рік в «Діназі» ти можеш записати в свій актив.

- Безперечно. Ще до кінця року потренуюся трішки з командою. Хочу висловити великі слова вдячності всім хто вкладає кошти, сили і душу в проект під назвою «Діназ». Без головного спонсора, без тренерського щтабу, без футболістів, які зараз підібралися в колективі нічого б цього не було. Хлопці веселі, дружні, по-доброму можуть «потравити» і це створило неймовірну атмосферу, в якій хочеться довго перебувати. Наші шляхи в футболі трішки розходяться, але дружні стосунки нікуди не дінуться. Бажаю «Діназу» професійного росту і підкорення нових вершин. Буду завжди за них вболівати та підтримувати.

Інтерв'ю взяв Микола КОБЕРСЬКИЙ
 

Коментувати:

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Наші партнери