Максим Банасевич: «Я хочу вигравати заради коханої дружини»

Четвер, Травня 13, 2021 - 17:10

Півзахисник «Діназу» про визнання, цілі та особисту мотивацію.  

Максим Банасевич, котрий у вишгородській команді перекваліфікувався в крайнього захисника, в 21-му турі потрапив до символічної збірної Другої ліги, котру визначають футбольні фахівці інтернет-порталу sportarena.com. Чим не привід поспілкуватися напередодні суперважливого протистояння з «Епіцентром».

- Максиме, розпочнемо з приємного для тебе. Скажи, подібне визнання несподіване для тебе?

- Несподіване (сміється). Звичайно, хочеться, щоб тебе відзначали, помічали твою гру, але я ніколи не ставив перед собою саме таку ціль. В матчі з «Рубіконом» старався зіграти надійно в обороні й вчасно підключатися вперед. Це визнання, як маленький бонус для мене й стимул для того аби рости.

- У твоїй кар’єрі вже було подібне визнання?

- Потрапляв у подібні номінації, коли ще грав у першій лізі за «Десну». Скільки разів? Відверто кажучи, не пам’ятаю точно. Не веду подібної статистики.

- У «Діназу» була затяжна п’ятиматчева нічийна серія. Це сильно тиснуло?

- Так, було дуже складно. Перш за все психологічно, тому що ми втрачали очки, а суперники їх набирали. Перемога нам потрібна була, як ковток свіжого повітря. Купа надмірного бажання забити й виграти нам не допомагала, а десь навпаки заважала.

- Після перемоги над «Рубіконом» легше задихалося?

- Видихнули. Особливо це важливо було перед матчем з «Епіцентром».

- Здається, подібний перелом розпочався ще у матчі з галицькими «Карпатами», коли на останніх хвилинах Вадим Бовтрук зрівняв рахунок…

- Просто Вадік тоді нам допоміг. В той день не все складалося, як нам хотілося. Мали шанс вийти вперед, але не забили з пенальті, потім пропустили в свої. Коротше, нервових клітин у всіх пішло чимало.

- Повернімося ще трохи до гри з «Рубіконом». Ти взяв активну участь у гольовій комбінації і можна навіть записати в асистенти.

- Все розпочав Саня Гарбар, котрий підключився вперед, віддав мені пас, а вже я далі на Саню Яровенка. Від котрого м’яч потрапив точно під удар Артему Бафталовському.

- Ти дуже часто підключаєшся вперед?

- Це наш стиль. Тренери вимагають від мене, щоб під час атак я грав досить високо і робив передачі в штрафну.

- Тут і попередні навички півзахисника даються взнаки.

- Чим вище ти граєш, тим простіше. В попередніх командах я діяв переважно в півзахисті, з акцентом на атаку, отож добре знаю манеру гри хавбеків. В обороні це мені дуже допомагає, бо можу передбачити, як в тій чи інший ситуації діятиме півзахисник суперника.  Хоча у захисника є свої нюанси і мені перший час було трохи складнувато, але з кожною грою все більш впевнено почуваюся.

- І все ж, де краще: захист чи півзахист?

- Зараз вже можу сказати, що більше подобається грати в захисті. Люблю підключатися до атак з глибини. А це саме така позиція.

- Скажи, що ти ще грав нападника…

- Було таке в юнацькому футболі. Коли свого часу виступав за київський «Восход», то був центральним нападником. Здається, мільйон голів забив (сміється)…    

- Чи завжди після підключення повертається назад вчасно?

- Стараюся. Бувають ситуації, коли я піднімаюся дуже високо і можу не встигнути назад, але ж тоді є партнери, які можуть підстрахувати. Це нормальний процес взаємозаміни на полі.

- А ніколи ні рахував скільки кілометрів набігаєш за гру?

- Ні, та й нам ніколи не говорили. Це інформація більше для тренерського штабу.

- А хоча б скільки ривків за матч робиш, знаєш?

- Ну, й питаннячко… Це краще до футбольних статистів звернутися. В кожному ж матчі по-різному буває.

- Попри все це, матч з «Рубіконом» був не дуже видовищним. Переважала внутрішня напруга?

- Так, не хочу повторюватися про важливість цієї перемоги. Нам треба було позбутися напруження, бо всі були натягнуті, як стріла у лука. Психологічно не отримували справжнього кайфу від гри, боялися помилитися.

- Тому й коли забили, то «сіли» дуже низько, намагаючись зберегти переможний рахунок?

- А як би ви діяли в такій ситуації, після п’яти підряд нічиїх… Нервували, переживали і це впливало на всіх. Стали менше думати про атаку, а більше про оборону. Це все відбулося якось несвідомо, бо всі ж розуміли, що треба відсунути гру від свої воріт, інакше виникатимуть моменти в «Рубікону». Добре, що нам вдалося вистояти і Ваня Крикнін виручив в одному з епізодів.

- У першому колі «Діназ» багато забивав, зараз ледве витискає голи. Ніби хтось наврочив…

- Ой, не знаю про це… Просто в першому колі всі грають від своїх можливостей, а в другому, коли вже пішов певний розподіл по місцях, коли починають більше грати на результат, то зовсім інша ситуація. Бувають такі матчі, в яких неймовірно складно протиснути насичену оборону суперника.

- А яка нічия з п’яти попередніх найприкріша?

- Виділити ось так не можу. У Вінниці з «Нивою» мали купу моментів, але жодного не реалізували, «Поділля» та «Ужгород» повинні були обігравати, але не дотягнули. З «Карпатами» прикро за нереалізований пенальті, потім пропустили і самі ледве уникли поразки. З «Черніговом» гра просто не пішла. Це був не наш день, ми ніяк не могли знайти ключі до воріт суперника.

- У Дунаївцях в матчі з «Епіцентром» буде ще складніше, ніж з «Рубіконом»?

- І за набраними очкам, і за тим місцем та завданнями, які ця команда ставить перед собою, вони майстерніші за «Рубікон». Просто про це й свідчить турнірна таблиця. «Епіцентру» потрібні очки і вони будуть йти вперед, атакувати. Мені здається, що гра в п’ятницю буде більш видовищнішою, динамічнішою і цікавішою. Складно буде і їм, і нам.

- Говорити, що «Діназ» виїхав на Хмельниччину за перемогою, мабуть і не варто.

- Залишилося до закінчення чемпіонату зіграти всього п’ять турів і нам відступати нікуди. Треба вигравати всі матчі, не дивлячись на суперника. До того ж, ми програли вдома в першому колі, тому хочемо обов’язково взяти реванш в гостях.

- Чудово буде, якщо перший гол влетить у ворота «Епіцентру» на 15-й хвилині, другий - на 20-й, третій - на 25-й…

- Це просто ідеальна картина. Звичайно, хочеться забити швидкий гол і відчути ще більшу впевненість. Може й не один забити. Але побачимо, як все складеться на полі. Ми будемо битися від першої до останньої хвилини.

- Частенько кажуть, що потрібно брати «свої» очки. А що таке «свої» очки?

- Це перш за все вигравати кожен матч, не дивлячись на рейтинг і турнірне становище суперника. Треба щоразу зосереджуватися на черговій конкретній грі. І так рухатися крок за кроком.

- А яка футбольна мрія у Максима Банасевича?

- Мрія… (задумався). Напевно, досягти в футболі такої вершини, коли ти зможеш повністю забезпечити свою сім’ю. А для цього потрібно грати в класній команді на високому рівні. Значить, треба вигравати Лігу чемпіонів (сміється)…

- Взимку ти одружився. Це підстьобнуло в футбольному рості?

- Точно не завадило. Тепер у нас з Дар’єю повноцінна сім’я. Поки що з двох, але все попереду. Зараз у мене стала потрійна мотивація. Я хочу грати, хочу вигравати заради своєї коханої дружини.      

Всі новини оперативно. Приєднуємося й запрошуємо друзів у підписники клубного Телеграм-каналу!!!!!!!!!!!! 

https://t.me/FCDINAZ_oficial

Більше фотографій та відео дивіться на офіційних клубних сторінках в соціальних мережах та офіційному каналі в ютубі.

https://www.facebook.com/FC-Dinaz-491987270912403/

https://t.me/FCDINAZ

https://www.youtube.com/channel/UCOM8S6a4YOxFPGuXOfChBCQ

Коментувати:

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Наші партнери