Іван Крикнін: «Молив Бога, щоб він допоміг нам зрівняти рахунок»

Субота, Вересня 28, 2019 - 13:19

Голкіпер «Діназу» про кубковий матч, жартівника Тамаз та жагу реваншу.

У всіх трьох матчах Кубку України, який провів «Діназ» нинішнього сезону, ворота команди захищав Іван Крикнін. У битві з херсонським «Кристалом» він зумів парирувати два удари в серії післяматчевих пенальті і ось в поєдинку з «Олександрією» міг проявити свої здібності. Не судилося. Утім, нашу розмову ми почали з іншого цікавого моменту.  

- Напередодні на тренуванні команди частина хлопців виконали фрагмент пісні «Крошка моя». Це що, новий хіт «Діназу»?

- Ми майже завжди ігрові серії проводимо в команді на якийсь інтерес. Це можуть бути кульбіти, можуть бути удари в попу. На цей раз вирішили, що той хто програє заспіває пісню. Подібні моменти не варто розцінювати, як покарання, бо це просто в кайф. Ми вже давненько не співали, тому цікаво вийшло.  

- Твоя команда виграла?

- Цього дня я не був на тренуванні, у мене є певний свій графік.

- Цікаво чому?

- Справа в тому, що я з сім’єю проживаю в Чернігові і на тренування добираюся звідти. Тому у мене є домовленість з тренерським штабом, що коли заняття має відновлювальний характер, чи можливо нема великої необхідності в командній роботі з воротарями, то я працюю індивідуально. На даний момент питання з переїздом до Києва поки залишається відкритим, можливо в майбутньому розв’яжемо його. Хоча частенько аби відпочити перед грою, то залишаюся в Києві.

- Мабуть за цей час вивчив вже кожну ямку по дорозі з Чернігова?

- Година їзди і я вже в Києві. Звик уже в дорозі відпочивати, інколи буває заснеш і навіть із закритими очима вже можеш визначити, де їдеш.

- Судячи з того, що настрій у хлопців на тренуванні відмінний, повністю пережили невдачу в кубковому матчі з «Олександрією»?

- Звичайно, прикро програвати, але не будемо ж на цьому зациклюватися. Просто ніколи, бо вже в понеділок у нас черговий матч чемпіонату з «Оболонь-Бровар-2», треба до нього відновитися й підійти в повній бойовій готовності.

- Цьому допомагає вміння «потравити», як то кажуть. Скажи, а хто в команді перший в жартах?

- Про нашого Олексія Крупниченко й годі говорити. Тут він перший і поза будь-якою конкуренцією. Але ось останнім часом чогось Тамаз Авдалян розійшовся й вирвався також вперед. Сипле направо й наліво…

- Також годі й говорити про настрій на матч Кубка України з «Олександрією». Він, безперечно, був особливий. А складно виявилося грати проти зовсім молодих дублерів?

- Якихось особливих складнощів не було, якщо говорити про ігрові. На перший план вийшли емоції, кубковий тиск, бо все ж вирішувалося в одній грі і нікому не хотілося помилятися й програвати. Мотивація у молодих футболістів була величезна, вони отримали шанс і хотіли довести тренерам, що можуть претендувати на місце в основній команді. Здоров’я у них багато, бажання ще більше й вони бігли вперед, кидалися у кожен стик, не шкодуючи ні себе, ні нас. При цьому кожна з команд намагалася не помилитися в обороні аби не пропустити. Справжня кубкова битва, яка, впевнений, подобалася вболівальникам.

- Тобі довірили місце в стартовому складі. Така домовленість була?

- Ні, не було. Так вирішив тренерський штаб і це його право. Попередні два наші матчі в Кубку України я також відіграв і, мабуть, на фарт поставили.

- Не виключено, що твоє вміння відбивати пенальті, яке ти продемонстрував у кубковій грі проти херсонського «Кристалу» мало значення?

- Може бути. Хоча перед грою якось не задумувався про це. Воно було ще десь там далеко.

- Але вже коли сплив основний час, то подібні думки на промайнули?

- Так, не приховуватиму, що десь в голові це прокрутилося. Та й по тому, як проходила гра це виглядало досить таки реально.

- Ти майстер по відбиванню пенальті?

- Не сказав би так. Як і кожен воротар, намагаюся слідкувати за суперниками, дивитися на манеру гру футболістів, дивитися, як він підходить до м’яча, куди прицілюється. І вже тоді реагую на удар.

- За сто двадцять хвилин матчу футболісти «Олександрії» завдали тобі багато клопоту?

- Знаєте, не особливо. Боротьба переважно розгорнулася в центрі поля, хлопцям довелося чимало вступати в єдиноборства, як вгорі, так і внизу. А ось таких яскравих сейвів мені навіть і не довелося продемонструвати. Просто не так вже й багато було ударів по воротах.

- Один з ключових моментів стався за десять секунд до завершення основного часу, коли Володимир Крохмаль головою вибив м’яч з лінії воріт. Прокоментуй, будь ласка, своє бачення того епізоду.

- «Олександрія» заробила кутовий. Хлопці розібрали гравців і вже під час польоту м’яча один з суперників вміло заблокував Вову Дмитренко, а другий (Кирило Прокопчук – Прим.авт.) обігнув їх ззаду й у високому стрибку головою пробив десь метрів з семи. Удар був майже впритул і хоча я встиг зреагувати на нього, але просто не дістав м’яча. Підстрахував Вова Крохмаль, котрий, як це і потрібно по футбольним канонам, змістився на лінію. Взагалі такі удари головою дуже неприємні для воротаря, бо ти навіть не можеш уявити куди полетить м’яч від голови. При ударах же ногою ти помічаєш, куди суперник кладе корпус, як підносить ногу, б’є. На півсекунди є більше часу, щоб зреагувати. Удари головою та ще й зроблені впритул з набіганням - дуже небезпечні.

- Твої дії в другому додатковому таймі виглядали трішки авантюрними…

- Ви маєте на увазі те, що я почав виходити й грати далеко за межами своєї штрафної? Так того вимагала ситуація на полі, це не були якісь надмірні емоції. Намагався просто читати гру, як це було б в будь-якому матчі, коли наша команда йде впереді та трохи оголює тили. Центральний захисник Вова Дмитренко став частіше підключатися в атаку, бо треба ж було зрівнювати рахунок і ми, можна сказати, пішли ва-банк. Коли суперник переходив у швидку контратаку, необхідно було підстраховувати нашу центральну зону. Вдалося це зробити і не пропустити. Взагалі ті хвилини тримали всіх у неймовірному напруженні.

- Серце тьохнуло коли за хвилину до фінального свистка Артем Марченко не забив з кількох метрів?

- Я був далеко і мені тоді здалося, що було легко забити. Та й загалом ситуація на полі складалася так, що гол ніби назрівав і ось-ось ми повинні були зрівняти рахунок. Потім вже передивлявся цей момент по відео і можу сказати, що Артем бив трішки з-під себе і збоку, тому й не вдалося сильно пробити. До того ж, м’яч черкнув захисника і знизив силу польоту. Цього цілком вистачило, щоб воротар зреагував на удар. Прикро, адже це був стовідсотковий шанс для нас. В останні хвилини я просто молив Бога, щоб він допоміг нам зрівняти рахунок і перевести все в серію післяматчевих пенальті.

- Ти відбиваєш пенальті, а сам бив хоча б раз?

- І в турнірах по аматорах, і в обласних чемпіонатах доводилося не раз це робити. Так, що вмію забивати.

- Чого не вистачило «Діназу» аби все ж таки перемогти «Олександрію»?

- Не сказав би, що не вистачило везіння. Воно було рівноцінним, що для нас, що для них. Мабуть просто фізичних сил. Бо ми ж в неділю відіграли хороший матч в Ужгороді, потім цілу ніч провели в поїзді, добираючись додому більше 700 км. Там вихлюпнули чимали емоції і здобули перемогу над «Ужгородом». У матчі з «Олександрією» було лиш кілька замін, грали знову майже всі ті ж самі футболісти. Якби у нас був ще день відпочинку, то виглядали б значно краще. Особливо складним був другий тайм, коли суперник почав більше контролювати м’яч і перехопив ініціативу.

- Кубкова епопея для «Діназу» завершена, тепер повністю зосередитеся на матчах чемпіонату. Календар склався так, що вони будуть проходити переважно в гостях – сім з десяти. Складно в цій ситуації буде набирати очки.

- Та не варто шукати логіку в футболі. Ось ми їхали в Ужгород, де господарі були фаворитами, а вивезли звідти красиву перемогу. Схоже, що для нас чим складніше, тим краще. Окрім Тернополя та Калуші, ми зуміли взяти очки у всіх команд, які перебувають у верхній частині турнірної таблиці. Будемо битися в кожному матчі, нехай тепер нас бояться.

- Друге коло починається в понеділок матчем з «Оболонь-Бровар-2». Прагнете реваншу за поразку в першому колі?

- Так, це буде принциповий матч. Ми тоді на старті програли через пенальті, який був не такий вже й стовідсотковий. Причому, впродовж матчу виглядали набагато краще і створили чимало непоганих моментів, але пропустили з «точки». До того ж, ще була товариська гра, де ми поступилися, бо нам судді не зарахували «чистий» гол. Тепер у всіх є бажання виграти. До того ж, це буде фактично київське дербі, адже хоч команди приписані до Вишгороду та Бучі, багато футболістів проживають саме в Києві.

- За рахунок чого можна розібратися з «Оболонь-Бровар-2»?

- У нас більш досвідчені футболісти і ми вже зігралися, набрали непоганий темп. Останні п’ять матчів не програємо. Якщо будемо діяти у нашому комбінаційному стилі, реалізуємо свої моменти, то обов’язково переможемо в Бучі. Я в це вірю.  

Коментувати:

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Адреси сторінок і електронної пошти автоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.

Наші партнери